Іван Федорович Шпонька та його тітонька
Уперше повість надруковано 1832 р. у другій книзі «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Рукопис твору невідомий, а його відносна віддаленість від фольклорних джерел, підкреслено акцентований побутовий характер змушують дослідників віднести час написання до найбільш пізнього етапу роботи над «Вечорами». Тобто це час, коли, за висловом І. Айзенштока, Гоголь уже оформив власні «безпосередні спостереження над українською дійсністю» (Айзеншток И.Я. Хронология написания «Вечеров на хуторе близ Диканьки» // Известия АН СССР. ОЛЯ. — Вып. 3. — 1962. — Т. 21. — С. 252‒262). Тож дослідники схильні датувати роботу над текстом кінцем 1831 р.
У розумінні здійсненого митцем задуму при нагоді стане лист, написаний Гоголем 30 березня 1832 р. до О.С. Данилевського: «Прекрасна, полум’яна, знемагаюча і нічим не пояснена любов перед шлюбом; але той тільки виказав одні поривання, одне намагання любові, хто любив перед шлюбом. Ця любов неповна; вона тільки початок. <…> Але друга частина чи, краще сказати, сама книга — тому що перша тільки попередження про неї — спокійна і ціле море тихих насолод, яких з кожним днем відкривається все більше й більше, і з тим більшою насолодою дивуєшся їм, що вони здавались цілковито непомітними і звичайними. <…> Любов перед шлюбом — вірші Язикова: вони ефектні, огненні і з першого разу заволодівають усіма чуттями. Але після шлюбу любов — поезія Пушкіна: вона не раптом охопить нас, але чим більше вдивляєшся в неї, тим вона більше відкривається, розгортається й нарешті перетворюється на величний та обширний океан, у котрий чим більше вдивляєшся, тим він здається неосяжнішим, і тоді самі вірші Язикова видаються тільки частиною, невеликою рікою, що впадає у цей океан. <…> Ти, я гадаю, вже прочитав “Івана Федоровича Шпоньку”, він перед шлюбом навдивовижу як подібний до віршів Язикова, між тим як після шлюбу зробиться цілковито поезією Пушкіна».
Новий тип героя, пересічність якого підкреслюється іменем «Шпонька», дріб’язковість і обмеженість його бажань, зануреність у чуттєвий світ і абсолютне задоволення власним життєвим укладом обумовили потребу у нових виражальних засобах — відповідних образу «маленької людини».
Одним із виявів цього стала орієнтація на стерніанський тип повістування, на що вказують передмова, ледве прихована авторська іронія, певний перегук назв глав у Гоголя з відповідними назвами у «Сентиментальній подорожі» Л. Стерна, а також незакінченість оповіді як свідомий наративний прийом (про стерніанство Гоголя див.: Дмитриева Е. Стернианская традиция и романтическая ирония в «Вечерах на хуторе близ Диканьки» // Известия РАН. Сер. литературы и языка. — 1992. — № 3. — С. 18‒27).
Про зв’язок повісті «Іван Федорович Шпонька та його тітонька» з історичним минулим України («як зітхання над минулим») див.: Сенько І. Гоголівський Шпонька у контексті історії України // Гоголезнавчі студії. — Вип. 9. — Ніжин, 2002. — С. 13‒20.
Побутовізм і точність реалістичних спостережень та замальовок повісті дозволяють прокреслити певні вектори розвитку творчості зрілого Гоголя.
Іван Федорович Шпопька та їх тітонька / Пер. М. Зерова // Гоголь М. Твори: В 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 198‒225.
Іван Федорович Шпонька та їхня тітонька / Пер. М. Зерова; Грав. худ. Касьяна. — К.: Книгоспілка, 1929. — 32 с.
Іван Федорович Шпонька і його тітонька // Гоголь М. Ніч проти Різдва: (Оповідання). — X., 1934. — С. 81‒108.
Іван Федорович Шпопька та його тітонька // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 114‒127.
Іван Федорович Шпонька та його тітонька // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані Рудим Паньком. — К.; X., 1935. — С. 196‒221.
Іван Федорович Шпонька та його тітонька: Пер. з рос. — К.: Держлітвидав, 1936. — 48 с. — (Б-ка читача-початківця).
Іван Федорович Шпонька та його тітонька // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 169‒192.
Іван Федорович Шпонька та його тітонька / Пер. Остапа Вишні // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 239‒263.
Іван Федорович Шпонька та його тітонька // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1975.
Зачароване місце
Повість, уперше надрукована 1832 р., завершує другу книгу «Вечорів». Відсутність рукопису і згадувань про повість у листуванні не дозволили встановити точну дату роботи над текстом. Тому дослідники, виходячи зі спільного підзаголовку «Бувальщина, розказана дячком ***ської церкви», яким позначені «Вечір проти Івана Купала» й «Втрачена грамота», а також спільного для всіх трьох повістей образу оповідача — Хоми Григоровича, вважають часом написання 1829‒1830 рр.