Ревізор: Комедія в п’яти діях / Пер. Василь Сімович // Буковина. — 1901. — 5 (18) січ. — 12 (27) лют. — С. 2‒19.
Ревізор: Комедія в п’яти діях / Пер. Василь Сімович. — Чернівці, 1901. — 152 с.
Ревізор. — Чернівці, 1905.
Ревизор // Живая Мысль. — 1905. — С. 24‒25.
Ревізор: Комедія в 5 діях М. Гоголя / Пер. Олекси Коваленка. — К.: Ранок, 1908. — 107 с.
Ревізор: Комедія в 5 діях М. Гоголя / Пер. О. Коваленка. — 2-ге вид., випр. — К.: Ранок, 1909. — 96 с.
Ревізор: Комедія на 5 дій / Пер. М. Садовський. — К.: Час, 1918. — 100 с. — (Серія «Драматична»).
Ревізор: Комедія на 5 дій / Передм. та пояснення д-ра Івана Брика. — Львів: Вид-во «Для школи і дому», 1927. — 112 с.
Ревізор // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 359‒401.
Ревізор: Комедія на 5 дій / Пер. А. Хуторяна. — К.: Держлітвидав, 1936. — 134 с. — (Театральна б-ка).
Ревізор / Пер. А. Хуторяна // Гоголь М. Вибрані твори. — К., 1948. — С. 230‒303.
Ревізор: Комедія на 5 дій / Пер. М. Садовського; Післямова П. Нестеровського. — Москва: Мистецтво, 1949. — 151 с. — (Б-ка рос. драматургії).
Ревізор / Пер. Остапа Вишні // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 2. — С. 231‒316.
Одруження
Уперше комедія була надрукована в томі IV творів М. Гоголя 1842 р. під назвою «Одруження».
Гоголь працював над п’єсою «Одруження» майже десять років: з 1833 по 1842 р. П’єсі передував інший драматичний твір — «Володимир 3-го ступеня», який не був закінчений і відомий тільки за окремими уривками. Частково час роботи над цими творами збігається. Втім Гоголь відмовився від створення «Володимира 3-го ступеня». Сучасники (зокрема, М. Плетньов) вважали, що письменник усвідомив, що йому не вистачає досвіду, необхідного для втілення масштабного задуму в драматичній формі. Однак сам Гоголь у листі до М. Погодіна писав, що не може обійтись у комедії без сцен, які нізащо не пропустить цензура. У зв’язку з цим Гоголь вирішив звернутись до такого «безневинного» сюжету, який не образить «навіть квартального». Це і був задум п’єси «Одруження», перебіг подій якої нагадував скоріше анекдот. Попри це, сюжет спонукав Гоголя до довгої і складної роботи, багатьох переробок і доопрацювання.
Початок роботи над комедією Гоголь означив 1833 р. Дослідники схильні вважати точною датою 1834 р., бо тільки в середині 1835 р. був готовий перший варіант твору під назвою «Женихи». Хоча відомо, що того ж таки року Гоголь читав М. Погодіну уривки комедії і називав її «Провінційний жених». У первісних варіантах ще не було головних героїв — Подкольосіна чи Кочкарьова. Письменник продовжив роботу над текстом у наступному 1836 р., тоді ж було заплановано віддати комедію на бенефіс великого актора М. Щепкіна. Але цього Гоголь не зробив, певно, вважаючи п’єсу все ще недосконалою. Остаточний її варіант він закінчив уже перебуваючи у Римі в 1841‒1842 рр.
Цензори, як і сподівався Гоголь, зробили в рукописі незначні й нечисленні скорочення. Але письменника чекало інше випробування і розчарування: петербурзька публіка не сприйняла і не зрозуміла комедію. А Гоголь вважав, що драматургічний твір живе тільки на сцені.
Перший варіант «Одруження» — «Женихи» мав своїх попередників у театральній традиції XVIII ст.: комедії О. Сумарокова «Чудовиська» та Я. Княжніна «Диваки», де інтрига трималась на суперництві женихів. Мотив суперництва дозволив обом письменникам намалювати непривабливі, майже карикатурні постаті різних представників тогочасного суспільства. В «Одруженні» на першому плані — нерішучий жених і невдалий сват (Подкольосін і Кочкарьов). Обидва ці мотиви були надзвичайно популярними у 20-х роках XIX ст. на російській сцені, як і перероблені французькі водевілі, покладені в основу п’єс «Клопотун» О. Писарєва (1825), «Нерішучий» (1819) та «Світський випадок» М. Хмельницького (1826), «Сват невгаразд» Д. Ленського (1828).
Основою всіх цих творів завжди була динамічна дія. Драматичні твори Гоголя у цьому суттєво відрізнялись від творів попередників: всі без винятку його сучасники, виховані на традиційній комедійній культурі, констатували у нього відсутність дії, динаміки, а також дивовижно малу кількість подій і послаблену сюжетну основу. Вони мали рацію: якщо в «Ревізорі» існує рівнодія між інтригою і характерами, то в «Одруженні» всю увагу автора зосереджено на характерах, а дію уповільнено.