О дванадцятій годині на Невський проспект роблять наскоки гувернери всіх націй зі своїми вихованцями в батистових комірниках. Англійські Джонси і французькі Коки йдуть під руку з довіреними їхньому батьківському піклуванню вихованцями і з пристойною солідністю пояснюють їм, що вивіски над магазинами робляться для того, щоб можна було за допомогою їх дізнатись, що є в самих магазинах. Гувернантки, бліді міси і рум’яні слов’янки, ідуть величаво позад своїх легеньких, вертлявих дівчаток, наказуючи їм підіймати трохи вище плече й триматися рівніше; коротше кажучи, в цей час Невський проспект — педагогічний Невський проспект. Але чим ближче друга година, то менше число гувернерів, педагогів і дітей: їх, нарешті, зовсім витісняють ніжні їхні батьки, що йдуть під руку зі своїми строкатими, барвистими, слабонервними дружинами. Потроху приєднуються до них всі, що покінчили досить важливі домашні справи, як-от: поговорили зі своїм лікарем про погоду і про невеличкий прищик, що вискочив на носі, довідалися про здоров’я коней і дітей своїх, що, між іншим, показують велику обдарованість, прочитали афішу й важливу статтю в газетах про приїжджаючих та від’їжджаючих[9], нарешті, випили чашку кофе і чаю; до них приєднуються й ті, кого завидна доля наділила благословенним званням чиновників для особливих доручень. До них приєднуються й ті, що служать у іноземній колегії і відзначаються благородством своїх занять та звичок. Боже, які є прекрасні посади й служби! як вони підносять і втішають душу! Та, на жаль! я не служу і позбавлений приємності бачити делікатне поводження з собою начальників. Все, що ви зустрінете на Невському проспекті, все сповнене пристойності: чоловіки в довгих сюртуках, із закладеними в кишені руками, дами в рожевих, білих і блідо-голубих атласних рединготах[10] та в капелюшках. Ви тут стрінете бакенбарди незрівнянні, пропущені з незвичайним і подиву гідним умінням під галстук, бакенбарди бархатні, атласні, чорні, як соболь або вугіль, та, гай-гай! належать вони тільки самій іноземній колегії. Службовцям інших департаментів провидіння відмовило в чорних бакенбардах, вони повинні, на превелику прикрість собі, носити руді. Тут зустрінете вуса чудові, що їх ніяким пером, ніяким пензлем не зобразити; вуса, яким присвячена краща половина життя, — предмет пильнування вдень і вночі, вуса, на які злито найчудовіші пахощі та аромати і які помащені всіма найкоштовнішими і найрідкіснішими ґатунками помад, вуса, які обгортаються на ніч тонким веленьовим папером, вуса, до яких так зворушливо прив’язані їх посесори[11] і яким заздрять перехожі. Тисячі ґатунків капелюшків, одежі, хусток строкатих, легких, які інколи протягом цілих двох днів користуються прихильністю їх власниць, засліплять хоч кого на Невському проспекті. Здається, немовби ціле море метеликів знялося враз із стебел і хвилює осяйною хмарою над чорними жуками чоловічої статі. Тут ви зустрінете такі талії, які навіть вам не снилися ніколи: тоненькі, вузенькі талії, аж ніяк не товщі за шийку від пляшки, зустрінувшись з якими ви шанобливо відступите вбік, щоб якось необережно не штовхнути нечемним ліктем; серце ваше охопить боязнь і страх, щоб якось від необережного навіть подиху вашого не переломився чарівний витвір природи і мистецтва. А які стрінете ви дамські рукави на Невському проспекті! Ах, яка краса! Вони трохи скидаються на дві повітроплавальні кулі, так що дама відразу б знялася в повітря, коли б не підтримував її чоловік; тому що даму так само легко й приємно підняти в повітря, як піднесений до рота бокал, наповнений шампанським. Ніде при взаємній зустрічі не розкланюються так благородно й невимушено, як на Невському проспекті. Тут вам зустрінеться усмішка незрівнянна, усмішка — сама довершеність, часом така, що можна розтанути від задоволення, часом така, що ви враз знітитеся і понурите голову, часом така, що відчуєте себе вище адміралтейського шпиля і задерете її вгору. Тут ви почуєте, як розмовляють про концерт або про погоду з незвичайним благородством і почуттям власної гідності. Тут ви зустрінете тисячу незбагненних характерів і явищ. Боже! які дивні характери зустрічаються на Невському проспекті! Є безліч таких людей, які, зустрівшись з вами, неодмінно поглянуть на чоботи ваші, і, коли ви пройдете, вони обернуться назад, щоб подивитися на ваші фалди. Я досі не можу зрозуміти, чому це буває. Спочатку я думав, що вони шевці, але ж зовсім ні: вони здебільшого служать у різних департаментах, багато хто з них прекрасно може написати відношення з одної казенної установи до іншої; або ж люди, що займаються прогулянками, читанням газет по кондитерських, словом, здебільшого все порядні люди. В цю благословенну пору від другої до третьої години після полудня, яка може бути названа рухомою столицею Невського проспекту, відбувається головна виставка всіх кращих витворів людини. Один показує франтівський сюртук з найкращим бобром, другий — грецький прекрасний ніс, третій несе прегарні бакенбарди, четверта — пару гарненьких оченят і чудесний капелюшок, п’ятий — перстень з талісманом на випещеному мізинці, шоста — ніжку в чарівному черевичку, сьомий — галстук, що викликає подив, восьмий — вуса, що викликають здивовання. Та б’є третя година — і виставка кінчається, натовп рідшає… О третій годині — нова зміна. На Невському проспекті враз настає весна: він вкривається весь чиновниками в зелених віцмундирах. Голодні титулярні, надвірні та інші радники[12] намагаються щосили прискорити свою ходу. Молоді колезькі реєстратори, губернські й колезькі секретарі спішать ще використати час і пройтися Невським проспектом так поважно, немовби вони зовсім не сиділи шість годин у присутствії. Але старі колезькі секретарі, титулярні й надвірні радники йдуть швидко, понуривши голову: їм не до того, щоб розглядати перехожих; вони ще не цілком одірвались від клопоту свого; в їхній голові плутанина і цілий архів початих і незакінчених справ; їм довго замість вивіски ввижається картонка з паперами або повне обличчя правителя канцелярії.
9
*
12
*