— Послухай, Пеппе, — сказав князь.
— Що хоче наказати eccelenza? — сказав Пеппе, стоячи з відкритою головою. — Князеві тільки сказати: «Пеппе!» — а я: «Ось я». Потім князь нехай тільки скаже: «Слухай, Пеппе», — а я: «Ecco me, eccelenza!»[214]
— Ти повинен, Пеппе, зробити мені тепер ось яку послугу… — З цими словами князь подивився навколо себе і побачив, що всі сьори Грації, сьори Сусанни, Барбаруччі, Тетти, Тутти — всі, скільки їх було, виставилися зацікавлено з вікна, а бідна сьора Чечілія мало не вивалилася зовсім на вулицю.
«Ну, справа погана!» — подумав князь.
— Ходімо, Пеппе, йди за мною.
Сказавши це, він пішов уперед, а за ним Пеппе, похнюпивши голову і розмовляючи сам з собою: «Е! жінки тому і цікаві, тому що жінки, тому що цікаві».
Довго йшли вони з вулиці у вулицю, заглибившись кожен у свої міркування. Пеппе думав ось про що: «Князь дасть, певно, яке-небудь доручення, може, важливе, тому що не хоче сказати при всіх; отже, дасть хороший подарунок або гроші. Якщо ж князь дасть гроші, що з ними робити? Чи віддати їх сьору Сервілію, власникові кафе, якому він давно винен? тому що сьор Сервіліо на першому ж тижні посту неодмінно вимагатиме з нього гроші, тому що сьор Сервіліо вгатив усі гроші на дивовижну скрипку, яку власноручно робив три місяці для карнавалу, щоб проїхатися з нею по всіх вулицях, — тепер, певно, сьор Сервіліо довго буде їсти, замість печеного на рожні козеняти, самі броколі, варені у воді, поки не набере знову гроші за кофе. Або ж не платити сьору Сервіліо, а замість цього покликати його обідати в остерію, тому що сьор Сервіліо il vero Romano[215] і за виявлену йому честь буде готовий почекати борг, — а лотерея неодмінно почнеться з другого тижня посту. Тільки яким чином до того часу зберегти гроші, як зберегти їх так, щоб не знав ні Джякомо, ні майстер Петручьо, точильник, які обов’язково попросять у нього в позику, тому що Джякомо заставив у Гету жидам весь свій одяг, а майстер Петручьо теж заставив свій одяг у Гету жидам і розірвав на собі спідницю й останню хустку дружини, нарядившись жінкою… як зробити так, щоб не позичити їм?» Ось про що думав Пеппе.