— Знаємо все про ваше становище, все почули! — сказав він, коли побачив, що двері за ним щільно зачинились. — Нічого, нічого! Не бійтесь: все буде полагоджено. Всі працюватимемо за вас і — ваші слуги. Тридцять тисяч на всіх — і нічого більше.
— Справді? — скрикнув Чичиков, — і я буду зовсім виправданий?
— Кругом! ще й відшкодування дістанете за збитки.
— І за труд?
— Тридцять тисяч. Тут уже все вкупі — і нашим, і генерал-губернаторським, і секретарю.
— Але, дозвольте, як же я можу?.. Мої всі речі… шкатулка… все це тепер запечатане, під наглядом…
— Через годину дістанете все. По руках, чи що?
Чичиков дав руку. Серце його билося, і він не довіряв, щоб це було можливо…
— Поки що прощайте! Доручив вам [сказати] наш спільний приятель, що головне — спокій і бадьорість духу.
«Гм! — подумав Чичиков, — розумію — юрисконсульт!»
Самосвистов зник. Чичиков, лишившись, все ще не довіряв словам, аж не минуло й години після цієї розмови, як була принесена шкатулка: папери, гроші — все в найкращому порядку. Самосвистов виступав як розпорядник: вилаяв поставлених вартових за те, що не пильні, наглядачеві наказав викликати ще солдатів для підсилення варти; взяв не тільки шкатулку, але відібрав навіть усі такі папери, які могли б чимсь компрометувати Чичикова, зв’язав усе це докупи, запечатав і звелів самому солдатові віднести негайно до самого Чичикова, як необхідні нічні і спальні речі, так що Чичиков разом з паперами дістав навіть і все тепле, потрібне для вкриття тлінного тіла його. Це швидке приставлення обрадувало його невимовно. Він пройнявся сильною надією, і вже почали йому знову мріятись якісь принади: увечері театр, танцюристка, за якою він упадав. Села і тиша почали здаватися блідішими, місто і шум — знову яскравішими, яснішими… О, життя!
А тим часом зав’язалася справа розміру безмежного в судах і палатах. Працювали пера писарів і, понюхуючи тютюн, трудилися казусні голови, милуючись, як художники, закрутистим рядком. Юрисконсульт, як таємний маг, незримо повертав усім механізмом, геть чисто всіх обплутав, перш ніж хто встиг оглянутись. Плутанина збільшилась. Самосвистов перевершив самого себе відважністю і зухвальством нечуваним. Дізнавшись, де перебувала під вартою схоплена жінка, він з’явився прямо і ввійшов таким молодцем і начальником, що вартовий віддав йому честь і виструнчився. «Давно ти тут стоїш?» — «Зранку, ваше благородіє». — «Довго до зміни?» — «Три години, ваше благородіє». — «Ти мені будеш потрібен. Я скажу офіцерові, щоб замість тебе відрядив іншого». — «Слухаю, ваше благородіє!» І, поїхавши додому, щоб не замішувати нікого і всі кінці в воду, сам вбрався жандармом, почепив вуса й бакенбарди — сам чорт не пізнав би. З’явився в домі, де був Чичиков, і, схопивши першу бабу, яка трапилась, здав її двом чиновним молодцям, дойдам теж, а сам прямо з’явився, в усах і при зброї, як слід, до вартових: «Іди, мене прислав командир вистояти замість тебе зміну». Обмінявся і став сам з рушницею. Тільки цього й треба було. В цей час, замість попередньої жінки опинилась інша, яка нічого не знала й не розуміла. Попередню запроторили кудись так, що й потім не дізнались, куди вона поділась. В той час, коли Самосвистов подвизався в образі воїна, юрисконсульт учинив чудеса на цивільному полі: губернаторові дав знати стороною, що прокурор на нього пише донос; жандармському чиновникові дав знати, [що] чиновник, який проживає секретно, пише на нього доноси; чиновника, що проживав секретно, запевнив, що є ще секретніший чиновник, який на нього доносить, — і всіх довів до такого стану, що до нього всі мусили звернутися за порадами. Зчинилася така колотнеча: донос сів верхи на доносі, і почали виявлятися такі справи, яких і сонце не бачило, і навіть такі, яких і не було. Все пішло в роботу і в діло: і хто незаконнонароджений син, і якого роду й звання, і в кого полюбовниця, і чия жінка за ким упадає. Скандали, спокуси, і все так замішалось і сплелось вкупі з історією Чичикова, з мертвими душами, що ніяким способом не можна було зрозуміти, яка з цих справ була найголовніша нісенітниця: обидві здавались однакової вартості. Як почали, нарешті, надходити папери до генерал-губернатора, бідолашний князь нічого не міг зрозуміти. Дуже розумний і тямущий чиновник, якому доручено було зробити екстракт, мало не збожеволів: ніяким способом не можна було ухопити нитки справи. Князь був у цей час заклопотаний безліччю інших справ, одна від одної неприємніших. В одній частині губернії почався голод. Чиновники, послані роздати хліб, якось не так розпорядились, як слід було. В іншій частині губернії заворушились розкольники. Хтось пустив поміж них, що народився антихрист, який і мертвим не дає спокою, скуповуючи якісь мертві душі. Каялися і грішили і, з наміром спіймати антихриста, уколошкали неантихристів. В іншому місці мужики забунтували проти поміщиків та капітан-справників. Якісь волоцюги пустили серед них чутки, що настав такий час, що мужики повинні [бути] поміщиками і повдягатися у фраки, а поміщики повдягаються в сіряки і будуть мужиками — і ціла волость, не розмисливши того, що надто багато вийде тоді поміщиків та капітан-справників, відмовилась платити будь-яку подать. Довелося вдатися до насильних заходів. Бідолашний князь був у дуже поганому настрої. В цей час доповіли йому, що прийшов відкупщик.