Про перегуки з концепцією «сродної» праці Г. Сковороди див.: Гончаров С.А. Указ. соч. — С. 233‒234. Мотив мертвої душі з різними семантичними відтінками зустрічається в «Євгенії Онєгіні» (VII гл.), в поезії Є. Баратинського («Елегія», 1821), В. Кюхельбекера («Видіння», 1824), В. Жуковського («Кассандра», 1809). Детальніше про побутування мотиву в літературі див.: Вайскопф М. Сюжет Гоголя: Морфология. Идеология. Контекст. — М., 2002. — С. 500‒502. Цілий ряд глибоких уваг містить робота: Барабаш Ю. «Дух животворить…» // Вибрані студії: Сковорода. Гоголь. Шевченко. — К., 2006. — С. 148‒168.
На додачу в основі гоголівського задуму лежали і реальні випадки спекуляції мертвими душами (див.: Русский архив. — 1865. — Кн. 3. — С. 382; Кн. 7. — С. 745; Киевская старина. — 1902. — № 3. — С. 155). Про подібні випадки на Миргородщині оповів Гіляровський В. (Гиляровский В.А. На родине Гоголя. — М., 1902. — С. 47‒48). І.Д. Єрмаков виказує припущення, що зародок задуму поеми з’являється ще в юнацькому творі «Дещо про Ніжин, або Дуракам закон не писано», де юний поет роздумує на кладовищі про те, «як страшно бути заритим разом з творіннями, нікому не відомими, в німоту мертву» (Лист до Г. Висоцького від 26 червня 1827 р.) (Ермаков И.Д. Психоанализ литературы: Пушкин. Гоголь. Достоевский. — М., 1999. — С. 325).
До цих пір історія створення «Мертвих душ» приховує багато таємниць, попри детальний виклад її у праці Ю. Манна. Відсутня мотивація, наприклад, перерви в роботі над поемою.
7 жовтня 1835 р. Гоголь повідомляє О. Пушкіна про свою роботу і подальші плани: «Почав писати “Мертві душі”. Сюжет розтягнувся на предовгий роман і, здається, буде дуже смішним. Але тепер зупинив його на третій главі… Мені хочеться в цьому романі показати хоча б з одного боку всю Русь» (X, 375). Протягом роботи над поемою задум Гоголя розширюється, і вже через рік у листі до М. Погодіна від 28 листопада 1836 р. письменник зазначає: «Річ, над якою сиджу і труджуся тепер… не схожа ні на повість, ні на роман, довга, довга, у декілька томів… Якщо Бог допоможе втілити мені мою поему так як слід, то це буде мій перший достойний твір. Вся Русь озветься в ньому» (XI, 77).
У липні 1837 р. Гоголь писав М. Прокоповичу: «Я відсилаю на початку наступного року друкувати мою велику річ, яка, думаю, винагородить мої труди і клопоти по ній… Я думав, що я встигну значно раніше закінчити мій твір, але де там! Я сиджу тепер на водах, лікуюсь» (XI, 107). А в червні наступного року у листі до П. Вяземського висловлює сумнів: «А що, коли я не закінчу твору мого?… А геть цю страшну думку! Вона вміщує в собі ціле пекло мук, якого не доведи Бог кому-небудь скоштувати» (XI, 157). У серпні того ж року в листі до М. Погодіна він жаліється на хворобу, яка перешкоджає займатися справою, хоч всупереч цьому стверджує: «Але я веду свою роботу, і вона буде закінчена, але інші, інші… О, друже! які існують великі сюжети. Пошкодуй за мною!» (XI, 165). Можна припустити, що саме влітку 1838 р. задум «Мертвих душ» зазнає серйозного переосмислення і з’являється той масштабний план, який заполонить творчу уяву письменника до кінця його днів. Можна гіпотетично припустити, що дались взнаки розмови і дискусії письменника з представниками католицького «Товариства Воскресіння Господнього» Петром Семененком та Ієронімом Кайсевичем. На квітень-травень припадають інтенсивні їхні контакти, які документовані листами згаданих членів «Товариства» з його лідером Богданом Яньським та Адамом Міцкевичем (див.: Михед П. Микола Гоголь і поляки: деякі аспекти дослідження // Слово і Час. — 2008. — № 5. — С. 3‒11).
І лише в кінці грудня 1840 р. у листі до С.Т. Аксакова звучать сподівання на завершення першого тому «Мертвих душ»: «Я тепер готую до нової очистки перший том “Мертвих душ”. Змінюю, перечищаю, багато перероблюю повністю і бачу, що їхній друк не може обійтись без моєї присутності. Між тим подальше продовження його прояснюється у голові моїй чіткіше, величніше, і тепер я бачу, що може бути з часом щось колосальне, якщо лише дозволять слабкі мої сили» (XI, 322). А в листі до М. Погодіна Гоголь уже мріє про нові плани: «Мені тепер все трин-трава. Якщо тільки мій свіжий стан продовжиться до весни чи літа, то, можливо, мені вдасться ще приготувати що-небудь до друку, окрім першого тому “Мертвих душ”» (XI, 325).