Цікавими є свідчення і П. Матвєєва: «Я чув на початку 60-х років від одного ченця Оптиної пустині, наскільки пам’ятаю, від о. Павлина, який завідував монастирською бібліотекою і особисто знав Гоголя, вказівку на справжній зміст “Мертвих душ” — духовне відродження “мертвих душ” першої частини в наступних томах. Те саме мені говорив о. Климент, який знав, за розповідями гр. О.П. Толстого, справжній зміст поеми Гоголя» (Матвеев П.А. Гоголь в Оптиной пустыни // Русская старина. — 1903. — Февр. — С. 304).
Гоголь вказував на відмінності першого і другого томів «Мертвих душ».
В одному з листів він писав: «А, між тим, предмет праці моєї важливий. У решті частин “Мертвих душ”, над якими тепер сиджу, виступає російська людина вже не дріб’язковими рисами свого характеру, не вульгарностями і дивностями, але всією глибиною своєї природи і багатим різноманіттям внутрішніх сил, які в ній містяться… Багато що, нами забуте, знехтуване, кинуте, слід виставити яскраво в живих, промовистих прикладах, здатних подіяти сильно; про багато істотних і головних речей слід нагадати людині взагалі й російській особливо» (XIV, 278). У листі до П. Плетньова від 6 травня 1851 р. Гоголь зізнався: «…що другий том “Мертвих душ” розумніший за перший, — це можу сказати, як людина, що має смак і до того ж вміє дивитися на себе, як на чужу людину…» (XIV, 229).
Переписуванням знайдених рукописів (чотирьох глав та глави без нумерації), як відомо, займався С. Шевирьов. За твердженням М. Тихонравова: «Шевирьов власноручно переписав знайдені ним уривки поеми, підживив їх замітками та змістом втрачених сторінок та глав, і в рукописних копіях з редакції Шевирьова друга частина “Мертвих душ” розійшлася задовго до появи друком» (Сочинения Н.В. Гоголя. Издание десятое. Редакция Николая Тихонравова. — М., 1889. — Т. 3. — С. 577). Книга під назвою «Сочинения Николая Васильевича Гоголя, найденные после его смерти. Похождения Чичикова, или Мертвые души. Поэма Н.В. Гоголя. Том второй (5 глав). Москва. В Университетской типографии» вперше була надрукована у 1855 р. Видання з примітками С. Шевирьова про зміст пропущених фрагментів здійснив М. Трушковський — небіж Гоголя. Коментатори другого тому «Мертвих душ» вважають, що редакторські примітки Шевирьова не викликають інтересу і свідчать про те, що інших першоджерел редактор не мав (VII, 424).
У передмові М. Трушковського до першого видання другого тому «Мертвих душ» зазначено: «Вважаємо за обов’язок нагадати читачам, що п’ять глав другого тому “Мертвих душ” списані з чернеток, колишніх зошитів, що випадково уціліли від спалення. Скільки було всіх глав, напевно невідомо; можна припустити, що не тільки весь другий том, але навіть третій був накиданий на чернетках… Перші чотири глави йдуть з невеликими пропусками, послідовно одна за одною і, судячи з почерку, можна думати, що вони збереглися ще від першого спалення (у 1845 р.); п’ята ж глава написана пізніше, її час дії відокремлено досить великим проміжком часу від чотирьох перших, і тому належить до останніх глав, хто знає? Може, й до перших глав третього» (Свод данных о втором томе «Мертвых душ» // Сочинения Н.В. Гоголя / Под ред. В.В. Каллаша. — [СПб.]: Издание Брокгауз-Ефрон, Б.г. — Т. 5. — С. 27).