[30] якому-небудь бубновому тузові або двійці, тоді як рука сьомого так і лізе вчинити де-небудь лад, допастися ближче до особи станційного доглядача[31] або ямщиків; одно слово, у всякого є своє, але в Манілова нічого не було. Дома він говорив дуже мало і здебільшого міркував і думав, а про що він думав, теж хіба що Богові відомо. Господарством не можна сказати, щоб він займався, він навіть ніколи не їздив на поля; господарство йшло якось само собою. Коли прикажчик казав: «Добре б, пане, те й те зробити», — «Атож, непогано», — відповідав він звичайно, потягаючи з люльки, яку палити зробив звичку, коли ще служив у армії, де вважався за найскромнішого, найделікатнішого й найосвіченішого офіцера. «А так, і справді непогано», — ще раз проказував він. Коли приходив до нього мужик і, почухавши потилицю, казав: «Дозвольте, пане, відлучитись на роботу, на подать заробити», — «Іди», — казав він, потягаючи з люльки, і йому навіть на думку не спадало, що мужик ішов пиячити. Іноді, дивлячись з ґанку на подвір’я та на став, говорив він про те, як би добре було, коли б раптом від будинку провести підземний хід або через став збудувати кам’яний міст, на якому були б по обидва боки крамниці, і щоб у них сиділи купці й продавали усякий дрібний крам, потрібний для селян. При цьому очі його робились надзвичайно солодкими і обличчя набувало найзадоволенішого виразу. А втім, усі ці прожекти так і кінчались самими тільки словами. У його кабінеті завжди лежала якась книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, яку він постійно читав уже два роки. У домі його раз у раз чогось бракувало: у вітальні стояли прекрасні меблі, обтягнуті пишною шовковою матерією, яка, певне, коштувала дуже недешево; але на два крісла її не вистачило, і крісла стояли обтягнуті просто рогожею; хазяїн, правда, протягом кількох років щоразу застерігав свого гостя словами: «Не сідайте на ці крісла, вони ще не готові». А в якій кімнаті то й зовсім не було меблів, хоч і було говорено у перші дні по одруженню: «Серденько, треба буде завтра поклопотатись, щоб у цю кімнату хоч на час поставити меблі». Увечері подавався на стіл дуже пишний свічник з темної бронзи з трьома античними граціями[32], з перламутним пишним щитом[33], і поруч з ним ставився якийсь просто мідний інвалід, кривий, скручений набік, увесь у лою, хоч цього не помічав ні хазяїн, ні хазяйка, ні слуги. Дружина його… а втім, вони були цілком задоволені одне одним. Дарма, що минуло більше як вісім років їхньому подружжю, з них усе ще кожен приносив другому чи то шматочок яблучка, чи цукерку, чи горішка й говорив зворушливо ніжним голосом, що виявляв досконале кохання: «Розкрий, серденько, свій ротик, я тобі покладу цей шматочок». Само собою розуміється, що ротик розкривався при такій нагоді дуже граціозно. На день народження готовані були сюрпризи — який-небудь бісерний чехольчик на зубочистку. І вельми часто, сидячи на канапі, зовсім не відомо з яких причин, один, залишивши свою люльку, а друга шитво, якщо тільки держала його на ту пору в руках, вони покладали одно одному такий млосний і довгий поцілунок, що під час його можна легко б викурити маленьку солом’яну сигарку. Одно слово, вони були, як то кажуть, щасливі. Звичайно, можна б зауважити, що в домі є багато інших занять, крім тривалих поцілунків та сюрпризів, і багато б можна зробити різних запитань. Навіщо, наприклад, по-дурному й без пуття готується на кухні? чому досить порожньо в коморі? чому злодійка ключниця? чому нехлюї і п’яниці слуги? чому вся челядь немилосердно спить і байдикує всю решту часу? Але все це речі низькі, а Манілова вихована гарно. А гарне виховання, як відомо, здобувається в пансіонах; а в пансіонах, як відомо, три головні дисципліни становлять підвалину людських чеснот: французька мова, доконечна для щастя родинного життя, фортеп’яно, для дарування приємних хвилин дружині, і, нарешті, власне господарська частина: плетіння гаманців та інших сюрпризів. А втім, бувають різні вдосконалення й зміни в методах, особливо в теперішній час: усе це більше залежить від розважливості й здібностей самих господинь пансіону. В деяких пансіонах буває так, що і попереду фортеп’яно, потім французька мова, а тоді вже господарська частина. А іноді буває й так, що попереду господарська частина, тобто плетіння сюрпризів, потім французька мова, а тоді вже фортеп’яно. Різні бувають методи. Не завадить зробити ще зауваження, що Манілова… але, признаюсь, про дам я дуже боюсь говорити, та й до того мені час вернутися до наших героїв, що стояли вже кілька хвилин перед дверима вітальні, взаємно припрошуючи один одного пройти вперед.
вернуться
* Заломити ріжка — термін картярської гри в банк; у карти, якою ідуть проти банкомета, загинався ріжок.
вернуться
* Станційний доглядач — чиновник, у віданні якого були поштові станції, звідки за встановлену плату бралися поштові казенні коні.
вернуться
* Грації — міфологічні богині краси.
вернуться
* …з перламутним пишним щитом… — Щиток з перламутру, порцеляни або кольорового скла, що пропускає світло, але притлумлює різкість свічного полум’я. Щитки вкривались іноді якими-небудь візерунками, малюнками.