1844
VII
Про Одіссею, перекладену Жуковським
Поява «Одіссеї» створить епоху. «Одіссея» є безсумнівно найдосконалішим твором усіх віків. Об’єм її великий; «Іліада» перед нею епізод. «Одіссея» охоплює весь давній світ, публічне й домашнє життя, всі поприща тодішніх людей, з їхніми ремеслами, знаннями, віруваннями… словом, важко навіть сказати, чого би не обійняла «Одіссея» чи що б у ній було пропущене. Протягом кількох віків служила вона невичерпним колодязем для древніх, а потім і для всіх поетів. З неї черпались предмети для незчисленних трагедій, комедій; все це рознеслось по всьому світу, зробилось надбанням усіх, а саму «Одіссею» забули. Доля «Одіссеї» дивна: в Європі її не оцінили; винні у цьому почасти недолік перекладу, який би передав художньо найпрекрасніший твір давнини, почасти недолік мови, не такою мірою багатої й повної, в якій відбилися б усі незчисленні, невловимі красоти як самого Гомера, так і взагалі еллінської мови; почасти ж недолік, нарешті, і самого народу, не такою мірою обдарованого чистотою незіпсутого смаку, який потрібний для того, щоб відчути Гомера.
Тепер переклад щонайпершого поетичного твору здійснюється мовою найповнішою і найбагатшою серед усіх європейських мов.
Усе літературне життя Жуковського було ніби приготуванням до цього діла. Треба було його віршуванню виробитися на творах і перекладах з поетів усіх націй і мов, щоб зробитися потім спроможним передати вічний вірш Гомера, — вуху його наслухатись усіх лір, щоби зробитися до того чуйним, щоб і відтінок еллінського звуку не пропав; треба було мало того, що влюбитися йому самому в Гомера, але отримати ще палке бажання змусити всіх співвітчизників своїх влюбитися в Гомера, на естетичну користь душі кожного з них; треба було відбутися в самому перекладачеві багатьом таким подіям, котрі привели у більшу стрункість і спокій його власну душу, необхідні для передачі твору, замисленого у такій стрункості й спокої; треба було, нарешті, зробитися глибше християнином, щоб отримати той прозірливий, заглиблений погляд на життя, котрого ніхто не може мати, крім християнина, що вже спостигнув значення життя. Ось скільком умовам треба було здійснитися, щоб переклад «Одіссеї» вийшов не рабським переповіданням, а почулося б у ньому слово живе, і вся Росія прийняла б Гомера, як рідного!
Зате вийшло щось дивовижне. Це не переклад, а скоріше відтворення, відновлення, воскресіння Гомера. Переклад ніби ще більше вводить у древнє життя, ніж сам оригінал. Перекладач незримо став ніби тлумачем Гомера, став ніби якимось зоровим, з’ясувальним склом перед читачем, крізь яке ще виразніше та ясніше проступають всі незліченні його скарби.
По-моєму, всі нинішні обставини ніби навмисне встановились так, щоб зробити появу «Одіссеї» майже необхідною в теперішній час: в літературі, як і в усьому, — збайдужіння. Як зачаровуватись, так і розчаровуватись втомились і перестали. Навіть ці судомні, хворі твори віку, з домішкою всяких неперетравлених ідей, нанесених політичним та іншим шумовинням, стали значно спадати; тільки одні задні читці, звиклі триматись за хвости журнальних вождів, ще дещо перечитують, не помічаючи у простодушності, що козли, які їх вели, давно вже зупинились у роздумі, не знаючи самі, куди повести заблудлі стада свої. Словом, саме той час, коли надто важлива поява твору стрункого в усіх частинах своїх, який зображував би життя з чіткістю надзвичайною і від якого віяло б спокоєм і простотою майже дитинною.
«Одіссея» матиме у нас вплив, як взагалі на всіх, так і окремо на кожного.
Розглянемо той вплив, який вона може в нас призвести взагалі на всіх. «Одіссея» є саме тим твором, в якому вмістились усі потрібні умови, щоб зробити її читанням загальним і народним. Вона поєднує всю захопливість казки і всю просту правду людського походження, що має рівну принадність для всякої людини, ким би вона не була. Дворянин, міщанин, купець, грамотій і не грамотій, рядовий солдат, лакей, дитина обох статей, починаючи з того віку, коли дитина починає любити казку, її прочитають і вислухають без нудьги. Обставина надто важлива, особливо коли візьмемо до уваги те, що «Одіссея» є разом з тим найморальнішим твором і що єдино з тим і задумана древнім поетом, щоб у живих образах накреслити закони дій тогочасній людині.
20
*