Выбрать главу

Диякон нагадує про початок священнодійства словами: Благослови, владико! І священик починає словами: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні, і приступає до бічного жертовника. Вся ця частина служіння полягає в приготуванні потрібного для служіння, тобто у відділенні від приношень, чи хлібів-просфор[217], того хліба, який повинен на самому початку утворити Тіло Христове, а потім перемінитися в нього.

Позаяк вся Проскомідія є нічим іншим, але тільки приготуванням до самої Літургії, то й поєднала з нею Церква спомин про раннє життя Христа, що було приготуванням до Його подвигів у миру. Вона звершується вся у вівтарі, за зачиненими дверима, за закритою завісою, незримо для народу, так, як і все раннє, життя Христа проминало незримо для народу. Водночас для молільників читаються часи — зібрання псалмів і молитов, які читались християнами у чотири важливі для християн години дня: час перший, коли починався для християн ранок; час третій, коли зійшов Дух Святий; час шостий, коли Спаситель миру розіп’ятий був на хресті; час дев’ятий, коли Він віддав дух Свій. Позаяк нинішній християнин, через брак часу і безупинні відволікання, не може відбувати ці моління в означені години, для того вони з’єднані й читаються тепер.

Приступивши до бічного жертовника, або приношення, що знаходиться в заглибленні стіни, знаменуючи древню бічну комору храму, ієрей бере з них одну з просфор з тим, щоб вийняти ту частину, яка стане потім Тілом Христовим — середину з печаттю, ознаменовану іменем Ісуса Христа. Так він сим вилученням хліба з хліба знаменує вилучення тіла Христа з тіла Діви — народження Безтілесного в тілі. І, розмислюючи, що народжується Той, хто приніс в жертву Себе за весь мир, пов’язує неодмінно думку про саму жертву й принесення і дивиться на хліб, як на агнця[218], якого приносять у жертву, на ніж, яким повинен вилучити, як на жертовний, котрий має вигляд копія[219], нагадуючи про копіє, яким було простромлено на хресті Тіло Спасителя. Не супроводжує він тепер своєї дії ні словами Спасителя, ні словами свідків, що були сучасниками подій, не переносить себе у минуле, — у той час, коли звершилось се принесення в жертву: це ще попереду, в останній частині Літургії; і до сього він звертається здалеку прозірливою думкою, тому й супроводжує все священнодійство словами пророка Ісайї, який здалеку, з темряви віків, пророчо побачив майбутнє чудне народження, жертвопринесення й смерть і провістив про те з ясністю незбагненою. Водружаючи копіє у правий бік печаті, промовляє слова Ісайї: Як агнця, на заколення ведено Його; встромлюючи потім копіє у лівий бік, промовляє: І, як агнець непорочний перед тим, що стриже його, безголосий, так і Він не відкриває уст своїх; встромлюючи потім копіє в горішній бік печаті: Був осуджений за Своє смирення (у смиренні Його суд над ним відбувся). Встромивши потім у нижній бік, промовляє слова пророка, який замислився над чудесним походженням засудженого Агнця, — слова: Але про рід його хто оповістить?! піднімає потім копієм вирізану середину хліба, промовляючи: бо візьметься від землі життя Його; і накреслює хрестоподібно, на ознаменування хресної смерті Його, на ньому знак жертвопринесення, за яким він потім розріжеться під час священнодійства, промовляючи: Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння. І обернувши потім хліб печаттю вниз, а вийнятою частиною наверх, у подобі агнця, що приноситься в жертву, встромляє копіє у правий бік, на згадку, разом із заколенням жертви, простромлення ребра Спасителя, здійснене списом воїна, що стояв під хрестом, і промовляє: Один із воїнів копієм бік Його проколов, і зараз потекла кров і вода. І той, хто бачив, засвідчив, і правдиве свідчення його. І слова сі служать разом з тим знаком дияконові для вливання у Святу Чашу вина й води. Диякон, що досі дивився благоговійно на все здійснюване ієреєм, то нагадуючи йому про початок священнодійства, то промовляючи про себе: Господу помолімося! при кожній його дії, нарешті вливає вино й воду в Чашу, поєднавши їх разом і попросивши благословення в ієрея. Таким чином готуються і вино, і хліб, аби перемінитися потім під час величного священнодійства наступного.

вернуться

217

* Просфора, проскура (гр. προσφορά — принесений хліб, приношення) — бо­гослужбовий, літургійний хлібець, виготовлений з квасного тіста, що скла­дається з пшеничної муки, води з домішкою дріжджів та солі. Має дві части­ни — верхню і спідню, що символізують дві природи Христа — божественну і людську. На верхній — зображення хреста з написом «ІС-ХС НИКА» («ІС ХС ΝΙΚΑ»), що означає Ісус Христос — Переможець.

вернуться

218

* Агнець — верхня частина просфори, вирізуючи яку священик про­мовляє слова пророка Ісайї: «Немов ягня на заколення ведемо Його. І як аг­нець непорочний перед тим, що стриже Його, безголосий, так і Він не відкри­ває уст своїх». Позначаючи списом на вирізаному Агнці святий Хрест, свяще­ник говорить: «Жертвується Агнець Божий, що бере гріх світу, за життя світу і спасіння».

вернуться

219

* Копіє, спис (гр. Λόγχη) — у православ’ї ніж із двобічним трикутним лезом, що використовується на проскомідії для виймання часточок із просфори. Символізує спис римського воїна, який, згідно з євангельською оповіддю, проколов ним бік Ісуса Христа на хресті («та один з вояків списом бока йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода». — Ін. 19: 34).