І на виконання обряду первісної Церкви й святих перших християн, які згадували завжди, розмислюючи про Христа, про всіх тих, котрі були близькі Його серцю виконанням Його заповідей і святістю життя свого, приступає священик до інших просфор, аби, вийнявши з них частини на спомин про них, покласти на тому ж дискосі[220] біля того ж Святого Хліба, що зображує Самого Господа, бо й самі вони палали бажанням бути всюди зі своїм Господом. Узявши в руки другу просфору, виймає він з неї часточку на спомин Пресвятої Богородиці і кладе її по правому боці Святого Хліба, промовляючи з псалма Давида: Стала Цариця праворуч тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. Потім бере третю просфору, на спомин святих, і тим же копієм виймає з неї дев’ять часточок, поклавши їх у три ряди, по три в кожному. Виймає першу часточку в ім’я Іоанна Хрестителя, другу в ім’я пророків, третю в ім’я апостолів і сим завершує перший ряд і чин святих. Затим виймає четверту часточку в ім’я святих отців, п’яту в ім’я мучеників, шосту в ім’я преподобних і богоносних отців і матерів і завершує сим другий ряд і чин святих. Потім виймає сьому часточку в ім’я чудотворців і безсрібників, восьму в ім’я Богоотців Йоакима та Анни[221] та святителя, в чию пам’ять звершується Літургія; дев’яту в ім’я Іоанна Золотоустого чи Василія Великого[222], залежно від того, кому з них правиться того дня служба, і завершує цим третій ряд і чин святих, і кладе всі дев’ять вийнятих часточок на святий дискос біля Святого Хліба з лівого його боку. І Христос являється, поміж Своїх найближчих, Він, що в святих перебуває, стає видимим серед святих Своїх — Бог між богів, чоловік поміж чоловіків. І приймаючи в руки четверту просфору на спомин усіх живих, священик виймає з неї часточки в ім’я імператора, в ім’я синоду і патріархів, в ім’я всіх, де б не жили, православних християн і, нарешті, в ім’я кожного з них поіменно, кого забажає пом’янути, про кого просили його пом’янути. Затим бере ієрей останню просфору, виймає з неї часточки на поминання всіх померлих, просячи в той же час про відпущення їм гріхів їхніх, починаючи з патріархів, царів, засновників храму, архієрея, який його святив, якщо він уже перебуває серед померлих, і до останнього з християн, виймаючи окремо в ім’я кожного, про кого його просили, чи в ім’я кого він сам забажає вийняти. На завершення ж усього просить і собі відпущення в усьому і також виймає часточку за себе самого, і всіх їх покладає на дискос біля того ж Святого Хліба попід ним. Таким чином, навколо сього хліба, сього Агнця, що зображає Самого Христа, зібрана вся Церква Його, і та, що торжествує на небесах, і та, що воює тут. Син Людський являється між людей, заради котрих Він перейняв людське тіло і став людиною. Узявши губку, священик обережно збирає нею і самі крихточки на дискос, аби нічого не пропало зі Святого Хліба і все б пішло на утвердження.
220
*
221
*
222
*