Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза

Стоячи на амвоні, тримаючи молитовний орар, який зображує підняте крило ангела, що спонукає людей до молитви, закликає диякон молитися: за небесний мир і спасіння душ наших, за мир усього миру, добрий стан Святих Божих Церков і з’єднання всіх; за святий храм і тих, хто входить у нього з вірою, побожністю й страхом; за государя, синод, начальство духовне і світське, палати, військо, за місто, за обитель, в якій правиться Літургія, за добре поліття, за врожай плодів земних, за часи мирні; за тих, хто у морі, подорожніх, недужих, знеможених, поневолених і за спасіння їх; за визволення нас від усякої скорботи, гніву й нужди. І, збираючи все цією всеохопною низкою молінь, що називається великою єктенією[232], на кожен її окремий заклик, зібрання молільників просить разом з хором півчих: Господи, помилуй!

На знак безсилля наших молінь, яким бракує душевної чистоти та небесного життя, закликає диякон, — згадуючи тих, котрі вміли краще за нас молитися, — віддати самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові. У бажанні щирому віддати самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові, як уміли це робити разом з Богоматір’ю святі та найкращі з нас, відповідає вся церква сукупно з ликом: Тобі, Господи! Низку молінь завершує диякон троїчним славословленням, котре, як всесильна нитка, проходить крізь усю Літургію, починаючи й закінчуючи всяку її дію. Зібрання молільників відповідає ствердно: Амінь! Хай так буде! Диякон сходить з амвону; починається спів антифонів[233].

Антифони — протигласники, пісні, вибрані з псалмів, які пророчо зображують пришестя у мир Сина Божого, — співаються навперемінно обома ликами на обох криласах[234]; вони замінили у скороченому вигляді попередні довші псалмоспіви.

Поки триває спів першого антифону, священик молиться у вівтарі внутрішньою молитвою; а диякон стоїть у молитовній позі перед іконою Спасителя, піднявши орар трьома перстами руки. Коли закінчиться спів першого антифону, сходить він знову на амвон закликати зібрання молільників словами: Ще і ще Господеві помолімося! Зібрання молільників відповідає: Господи, помилуй! Звернувши погляд до ликів святих, диякон нагадує згадати знову Богоматір і всіх святих, віддати самих себе, і один одного, і все життя Христу Богові. Зібрання взиває: Тобі, Господи! Троїчним славословленням завершує він. Ствердне амінь виголошує вся церква. Слідує спів другого антифону.

Протягом другого антифону священик у вівтарі молиться про себе. Диякон стає знову в молитовній поставі перед іконою Спасителя, тримаючи,молитовний орар трьома перстами руки; по закінченні ж співу сходить він знову на амвон і звертається до ликів святих, закликаючи, як і раніше, словами: В мирі Господу помолімося! Зібрання взиває: Господи <помилуй! Диякон закликає:> Заступи, помилуй, спаси і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю. Зібрання взиває: Господи, помилуй! Звівши очі на лики святих, диякон продовжує: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо. Зібрання взиває: Тобі, Господи! Троїчним славословленням закінчується моління; ствердним амінь відповідає вся церква; диякон сходить з амвону. А священик у закритому вівтарі молиться внутрішньою молитвою; вона — у сих словах: Ти, що дарував нам ці спільні й суголосні молитви! Ти, що обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє! сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток сповни, подаючи нам і в теперішньому віці пізнання Твоєї істини, а в майбутньому даруй життя вічне!

З криласу голосно виголошуються блаженства[235], які звіщають у теперішньому віці пізнання істини, а в майбутньому вічне життя. Зібрання молільників, взиваючи покликом розсудливого розбійника, що волав до Христа на хресті: У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє, — повторює слідом за читцем сі слова Спасителя:

232

* Єктенія (гр. Εκτενής — розповсюдження) — низка молитов, які читають диякон або священик при кожному богослужінні від імені віруючих; містять прохання і звернення до Бога. На кожне виголошене прохання вірні відповідають: «Господи, помилуй» або «Тобі, Господи». Найбільш уживаних єктеній п’ять: 1. Велика, або Мирна, єктенія, що починається словами: «В мирі Господеві помолімося» і має багато прохань. 2. Мала єктенія — скорочений варіант Великої, що починається словами: «Ще й ще в мирі Господеві помолімося» і має два прохання. 3. Посилена (сугуба), або Єктенія усильного благання, що починається словами: «Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй». На кожне прохання хор відповідає триразовим «Господи, помилуй», тому єктенія і називається посиленою. 4. Благальна, або Прохальна, єктенія, що починається словами: «Доповнімо молитву нашу Господеві». 5. Єктенія за спочилих, або Заупокійна, складається з прохань до Господа, щоб Він упокоїв у Царстві Небесному душі померлих, простивши їм усі гріхи. Ці та інші єктенії закінчуються виголосом священика на прославу Пресвятої Трійці.

233

* Антифон (гр. Αντίφωνας — який звучить у відповідь) — діалогічний спосіб почергового співу соліста й хору (або двох частин хору), що ніби відповідають один одному. У церкві почав уживатися з II ст.

234

* Крилас (гр. κλήρος — частина) — місце на підвищенні перед іконостасом для кліру, тобто співців і читців, а також осіб священного сану, які допомагають при читанні й співі. Криласів завжди два — правий та лівий, відповідно до їхнього розташування перед вівтарем.

235

* Блаженства — Заповіді блаженства, вимовлені Ісусом Христом у Нагірній проповіді й представлені у Новому Завіті (Мт. 5: 3‒12; Лк. 6: 20‒23), складають основу християнського морального вчення.