Ставши на амвоні, лицем до Царських дверей, піднявши орар трьома перстами руки, подібно до піднятого крила ангела, побудника до молитов, виголошує він низку молитов, вже не схожих на попередні. Починаючись закликом до моління за принесені на престол Дари, вони швидко переходять у ті прохання, які тільки одні вірні, що живуть у Христі, підносять до Господа.
— Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім, — взиває диякон.
Зібрання молільників, приєднавшись до хору співців, взиває сердечно: Подай, Господи!
— Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.
Зібрання: Подай, Господи!
— Прощення і відпущення гріхів і прогрішень наших у Господа просім.
Зібрання: Подай, Господи!
— Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.
Зібрання: Подай, Господи!
— Осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просім.
Зібрання: Подай, Господи!
— Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної і доброго одвіту на Страшному Суді Христовому просім.
Зібрання: Подай, Господи!
— Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю з усіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
І в істинному бажанні подібно віддати самих себе і один одного Христу Богові, всі кличуть: Тобі, Господи!
Єктенія закінчується виголошенням: Щедротами єдинородного Сина Твого, що з Ним благословенний єси, з Пресвятим, Благим і Животворним Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Лик гримить: Амінь.
Вівтар все ще закритий. Священик все ще не приступає до жертвопринесення: ще багато слід зробити до Тайної Вечері. З глибини вівтаря посилає він привітання Самого Спасителя: Мир усім! Йому відповідь: І духові твоєму. Стоячи на амвоні, диякон, як це велось у перших християн, закликає всіх до взаємної любові словами: Возлюбім один одного, щоб однодумно визнавати… Закінчення заклику підхоплює лик співців: Отця, і Сина, і Святого Духа, Трійцю Єдиносущну і Нероздільну, — звіщаючи, що, не полюбивши один одного, не можна полюбити Того, Хто весь — одна любов, повна, досконала, що єднає в Своїй Трійці і люблячого, і любимого, і саме дійство любові, котрою люблячий любить любимого: люблячий — Бог-Отець, любимий — Бог-Син і сама любов, що їх зв’язує, — Бог-Дух Святий. Тричі кланяється священик у вівтарі, промовляючи про себе тихо: Возлюблю Тебе, Господи, кріпосте моя; Господь — твердиня моя і захист мій, — і цілує покриті покровами святий дискос і Святу Чашу, цілує край святої трапези і, скільки б священиків з ним не служили, кожен робить те саме, і потім всі цілують один одного. Головний говорить: Христос посеред нас. Йому відповідають: І є, і буде. Диякони також, скільки їх є, цілують кожний насамперед свій орар у тому місці, де на ньому зображення хреста, потім один одного, промовляючи ті самі слова.