І надходить найвеличніша хвилина всієї Літургії: переосутнення. У вівтарі відбувається трикратний заклик Святого Духа на Святі Дари, — Того Самого Святого Духа, Котрим звершилось втілення Христове від Діви, Його смерть, Воскресіння і без Котрого не можуть переосутнитись хліб і вино у Тіло і Кров Христову.
Упавши ниць перед св. престолом, священик і диякон роблять три земних поклони, промовляючи про себе: Господи, Ти Найсвятішого Свого Духа в третю годину зіслав на апостолів Твоїх, не відбери Його від нас, Благий, а онови нас, що молимось Тобі. І кожний услід за сим закликом проказує про себе стих: Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа правдивого обнови в нутрі моєму. І в другий раз те ж прохання: Господи, Ти Найсвятішого Духа Свого в третю годину зіслав на Апостолів Твоїх, не відбери Його від нас, Благий, а онови нас, що молимось Тобі; слідом за тим стих: Не відкинь мене від лиця Твого, і Духа Твого Святого не відійми від мене. І у третій раз прохання: Господи, Ти Найсвятішого Духа Свого в третю годину зіслав на Апостолів Твоїх, не відбери Його від нас, Благий, а онови нас, що молимось Тобі. Схиливши голову, диякон вказує орарем на Святий Хліб, мовлячи про себе: Благослови, владико, Святий Хліб; і знаменує його тричі ієрей, мовлячи: / сотвори ото хліб цей Чесним Тілом Христа Твого. Диякон промовляє: Амінь. І хліб уже є Саме Тіло Христа. І так само безмовно вказує диякон орарем на Святу Чашу, промовляючи про себе: Благослови, владико, Святу Чашу. І, благословляючи, мовить священик: А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого. Диякон промовляє: амінь — і, вказавши на обидві святощі, мовить: Благослови, владико, обидві. Благословивши, промовляє священик: Перетворивши Духом Твоїм Святим. Трикратно промовляє диякон: амінь, — і на престолі вже Тіло і Кров: переосутнення звершилось! Словом викликане Вічне Слово. Ієрей, маючи слово замість меча, звершив заклання. Хто б не був він сам — Петро чи Іван, — але в його особі Сам Вічний Архієрей звершив се заклання, і вічно звершує Він його в особах Своїх ієреїв, як за словом: нехай буде світло, світло сяє вічно; як за словом: нехай виростить земля зілля рослинне, вирощує його вічно земля. На престолі — не образ, не вигляд, але саме тіло Господнє, — те саме Тіло, котре страждало на землі, терпіло знущання, було обпльоване, розіп’яте, поховане, воскресло, вознеслось разом з Господом і сидить праворуч від Отця. Вигляд хліба зберігає воно тільки з тим, щоби бути поживою людині, і що Сам Господь сказав: Я є хліб.
Церковні дзвони лунають з дзвіниці, щоб звістити всім про велику хвилину, щоб чоловік, де б він у цей час не перебував — у дорозі, у мандрах, чи обробляв землю полів своїх, чи сидів у домі своєму, чи зайнятий іншим ділом, чи недужний, чи у тюремних стінах — словом, де б він не був, щоби він міг звідусіль піднести моління і від себе цієї страшної хвилини. Всі падають ниць перед Тілом і Кров’ю Господньою, взиваючи до Господа словами розбійника: Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм!