Молюся за друзів моїх[265]. Почуй, Господи, бажання й молитви їхні. Спаси їх, Боже. Прости їм, Боже, як і мені, грішному, всяке прогрішення перед Тобою.
Духовний заповіт[266]
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Віддаю все майно, яке є, матері й сестрам. Раджу їм жити в любові сукупно у селі і, пам’ятаючи, що, віддавши себе селянам і всім людям, пам’ятати слова Спасителя: «Паси вівці Моя!»[267] Господь нехай напоумить все, що повинні вони зробити. Служилих мені людей нагородити. Якима відпустити на волю[268]. Семена також[269], якщо він прослужить років десять графу.
Мені б хотілось, щоб село наше після смерті моєї стало пристанищем всіх дівиць, які не вийшли заміж, котрі б віддали себе на виховання сиріток, дочок бідних незаможних батьків. Виховання найпростіше: Закон Божий та безупинне вправляння у труді на повітрі біля саду чи городу.
Порада сестрам[270]
В ім’я Отця і Сина… Я б хотів, щоби після смерті збудований був храм, в якому б відправляли часті поминки за грішною душею моєю. Для того кладу в основи половину моїх прибутків від творів. Якщо сестри не вийдуть заміж, дім свій нехай перетворять на обитель, збудувавши посеред двору і відкривши у себе притулок для бідних дівиць, які живуть без місця. Життя повинне бути найпростіше, вдовольнятись тим, що виробляє село, і нічого не купувати. З часом обитель може перетворитися на монастир, якщо потім на старості днів сестри матимуть бажання прийняти чернечий чин. Одна з них може бути ігуменею. Я б хотів, щоб тіло моє було поховане якщо не в церкві, то в огорожі церковній, і щоб панахиди за мною не припинялися.
Друзям моїм[271]
Дякую вам дуже, друзі мої. Вами прикрашене дуже життя моє. Вважаю обов’язком сказати вам тепер напутнє слово: не бентежтесь ніякими подіями, які б не сталися навкруг вас. Робіть кожен своє діло, молячись у тиші. Суспільство тоді тільки виправиться, коли кожна приватна особа займеться собою і буде жити як християнин, служачи Богові тими знаряддями, які їй дані, і стараючись мати добрий вплив на невелике коло людей, її оточуючих. Все прийде тоді у порядок, самі собою встановляться тоді правильні стосунки між людьми, визначаться межі, законні для всього. І людство рушить уперед.
Будьте не мертві, а живі душі[272]. Немає інших дверей, крім указаних Ісусом Христом, і всякий, хто пролазить інакше, є тать і розбійник[273].
Рядки, написані за кілька днів до кончини
Аще не будете малими, яко діти[274], не увійдете в Царство Небесне.
Помилуй мене, грішного, прости, Господи! Зв’яжи знову сатану таємничою силою несповідимого Хреста!
Як зробити, щоби вдячно, подячно й вічно пам’ятати в серці моєму отриманий урок? І страшна Історія Всіх подій Євангельських…
Коментарі
Вибрані місця із листування з друзями
Задум «Вибраних місць із листування з друзями» щільно пов’язаний з другим і третім томом «Мертвих душ». Як відомо, Гоголь планував показати в них преображення своїх героїв і воскресіння «мертвих душ». Комплекс цих ідей ґрунтувався на християнському вченні, бо, у відповідності зі словами святого апостола Павла: «Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша» (1 Кор. 15; 13: 14). Воскресіння — головний догмат віри не тільки в християнстві, айв ісламі та іудаїзмі. Апостольство Гоголя в кінцевій своїй меті мало наблизити здійснення Преображення і Спасіння «мертвих душ», чому були підпорядковані його устремління як у сфері суто художньої творчості, так і на терені життєтворчості.
Книга Гоголя — своєрідний художній експеримент, апробація важливих для нього ідей, вона закликана виявити ставлення суспільства до них перед утіленням у наступних томах поеми «Мертві душі». Про це говорять його листи часу появи «Вибраних місць»: «Книга моя має властивість пробного каменя: повір, що на ній випробуєш якраз нинішню людину» (XIII, 314); «Книга моя, незважаючи на всі її гріхи, є дивовижний пробний камінь для дослідження нинішньої людини» (XIII, 314)[275]. Гоголь настійливо просить надсилати йому відгуки про книгу як окремих осіб, так і представників різних соціальних груп. У листі до С. Шевирьова від 5 жовтня 1846 р., пересилаючи передмову до другого видання «Мертвих душ», Гоголь називає «Вибрані місця» «передмовою», «не зробивши якої, мені не можна і в дорогу» (XII, 106).
265
*
Написана перед смертю автора.
Уперше опублікована у вид.: Отчет Императорской Публичной библиотеки за 1892 г. — СПб А 1895.
266
* Уперше надруковано: Русская мысль. — 1896. — № 5. — С. 178. Вступне слово І. Линиченка.
268
*
269
*
270
* Написана в останні місяці життя М. Гоголя.
Уперше надруковано І. Линниченком (див.: Русская мысль. — 1896. — № 5. — С. 179).
271
* Уперше надруковано П. Кулішем у вид.: Опыт биографии Н.В. Гоголя, со включением до сорока его писем. — СПб., 1854. — С. 130.
273
*
274
*
Уперше надруковано П. Кулішем у вид.: Опыт биографии Н.В. Гоголя, со включением до сорока его писем. — СПб., 1854. — С. 53.
Решта записів уперше надрукована А. Тарасенковим (див.:
275
Тут і далі у тексті [бібліографічні] посилання подаються за вид.: Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 14 т. — [М., Л.]: Изд-во АН СССР, [1937‒1952]. Римська цифра — том, арабська — сторінка. Переклад листів здійснено Т. Михед.