1846
XIX
Потрібно любити Росію
Без любові до Бога нікому не врятуватись, а любові до Бога у вас немає. В монастирі її не знайдете; до монастиря йдуть ті, котрих уже покликав туди Сам Бог. Без волі Бога не можна й полюбити Його. Та й як полюбити Того, Котрого ніхто не бачив? Якими молитвами та зусиллями вимолити в Нього цю любов? Погляньте, скільки є тепер на світі добрих і прекрасних людей, котрі домагаються палко цієї любові і чують саму тільки черствість та холодну пустоту в душах. Важко полюбити того, кого ніхто не бачив. Один Христос приніс і звістив нам тайну, що в любові до братів отримуємо любов до Бога. Варто тільки полюбити їх так, як повелів Христос, і сама собою вийде в підсумку любов до Бога Самого. Ідіть же в мир і отримайте спочатку любов до братів.
Але як полюбити братів, як полюбити людей? Душа хоче любити одне прекрасне, а бідні люди такі недосконалі й так у них мало прекрасного! Як же зробити це? Подякуйте Богу спочатку за те, що ви росіянин! Для росіянина тепер відкривається цей путь, і цей путь є сама Росія. Якщо тільки полюбить росіянин Росію, полюбить і все, що тільки є в Росії. До цієї любові нас веде тепер Сам Бог. Без хвороб і страждань, що в такій кількості накопичились всередині її та яких провиною ми самі, не відчув би ніхто з нас до неї співчуття. А співчуття є вже початок любові. Вже крики про безчинства, неправди й хабарі — не просто обурення благородних на безчесних, але зойк всієї землі, яка спочула, що незліченні чужоземні вороги удерлися, розсипалися по домах і наклали тяжке ярмо на кожного чоловіка; вже й ті, котрі прийняли добровільно до себе в доми цих страшних ворогів душевних, хочуть від них звільнитися самі й не знають, як це зробити, і все зливається в один неймовірний зойк, уже й нечутливі посуваються. Та прямої любові ще не чутно ні в кому, — її немає також і у вас. Ви ще не любите Росії: ви вмієте тільки журитися та дратуватися чутками про все погане, що в ній робиться, у вас все це викликає тільки одну черству досаду та зневір’я. Ні, це ще не любов, далеко вам до любові, це хіба що одне надто ще далеке її передвістя. Ні, якщо ви дійсно полюбите Росію, у вас зникне тоді сама по собі та близькозора думка, що зародилась тепер у багатьох чесних і навіть вельми розумних людей, власне, ніби в теперішній час вони вже нічого не можуть зробити для Росії і ніби вони їй вже не потрібні зовсім; навпаки, тоді тільки у всій силі ви відчуєте, що любов всемогутня і що з нею можливо все зробити. Ні, якщо ви дійсно полюбите Росію, ви пориватиметесь служити їй; не в губернатори, а в капітан-справники підете, — останнє місце, яке тільки відшукається в ній, візьмете, віддаючи перевагу одній крихті діяльності на ньому перед усім вашим нинішнім, бездіяльним і дозвільним життям. Ні, ви ще не любите Росії. А не полюбивши Росію, не полюбити вам своїх братів, а не полюбивши своїх братів, не загорітися вам любов’ю до Бога, а не загорівшись любов’ю до Бога, не врятуватися вам.