1844
XX
Потрібно проїздитись по Росії
Немає вищого звання за чернече, і хай сподобить нас Бог одягнути коли-небудь просту ризу ченця, таку бажану душі моїй, про яку вже й помисли мені в радість. Але без поклику Божого цього не зробити. Щоб отримати право віддалитися від миру, треба вміти розпрощатися з миром. «Роздай усе майно своє бідним і тоді вже ступай до монастиря», — так говориться всім, хто туди йде. У вас є багатство, ви можете роздати його бідним; та що ж мені роздати? Майно моє не в грошах. Бог мені допоміг накопичити скількись розумного й душевного добра і дав деякі здібності, корисні й потрібні іншим, тож я повинен роздати це майно тим, хто не має його, а потім уже йти до монастиря. Але й ви одним грошовим роздаванням не одержите на те права. Якби ви були прив’язані до вашого багатства і вам було б з ним тяжко розставатися, тоді інша справа; але ви до нього охолонули, для вас воно тепер ніщо, — де ж ваш подвиг і ваша пожертва? Чи викинувши за вікно непотрібну річ — означає зробити добро своєму братові, розуміючи добро у високому смислі християнському?.Ні, для вас так само, як і для мене, зачинені двері жаданої обителі. Монастир ваш — Росія! Облачіться ж духовно у ризу ченця і, всього себе омертвівши для себе, але не для неї, ідіть орудувати в ній. Вона кличе тепер синів своїх ще сильніше, ніж будь-коли раніше. Вже душа в неї болить, і розноситься крик її душевної хвороби. Друже мій! або у вас нечутливе серце, або ви не знаєте, що таке для росіянина Росія. Згадайте, що коли приходила біда їй, тоді з монастирів виходили монахи й ставали до лав з іншими рятувати її. Ченці Ослябя й Пересвіт, з благословення самого настоятеля[81], взяли в руки меч, осоружний християнинові, й лягли на кривавому полі битві, а ви не хочете взяти поприща мирного громадянина, і де ж? — у самому серці Росії. Не відмагайтесь вашою неспроможністю, — у вас є багато того, що тепер для Росії потрібне й необхідне. Будучи губернатором у двох зовсім протилежних губерніях, виконавши це діло, незважаючи на всі ваші тодішні недоліки, краще за багатьох, ви набралися прямих і позитивних знань про справи, що всередині відбуваються, і спізнали в істинному вигляді Росію. Але не це головне, і я б вас не схиляв так служити, незважаючи на всі знання ваші, якби не бачив у вас однієї тієї властивості, що, як на мене, значніша за всі інші, — властивість, не клопочучись зовсім, не працюючи самому, заледве не лінуючись, уміти змусити всіх інших працювати. У вас все рухалось швидко й прудко; і коли, дивуючись, питали у вас самих: «Від чого це?» — ви відповідали: «Все від чиновників, трапилися гарні чиновники, котрі не дають нічого мені робити самому»; і коли йшло діло до представлення до нагород, ви завжди виводили вперед ваших чиновників, приписуючи все їм, а собі нічого. Ось ваше головне достоїнство, не кажучи вже про вміння вибрати самих чиновників. Не дивно, що у вас чиновники рвалися з усіх сил, і один дописався до того, що нажив сухоти й помер, як не намагалися ви відтягнути його від діла. Чого не зробить російська людина, якщо стане таким чином ставитись до нього начальник! Ця ваша властивість дуже тепер потрібна, саме тепер, у цей час себелюбства, коли кожен начальник думає про те, як би виставити вперед себе і приписати все одному собі. Кажу вам, що з цією вашою властивістю ви тепер дуже потрібні Росії… і гріх вам, що ви навіть не чуєте цього! Гріх був би й мені, якби я не виставив вам цієї властивості. Вона є ваше найкраще майно; його у вас просять неімущі, а ви, наче скнара, примкнули його замком та ще удаєте глухого. Хай вам тепер не до лиця зайняти те саме місце, яке займали тому десять років, не через те, щоб воно було низьким для вас, — слава Богу, честолюбства ви не маєте і у ваших очах ніяка служба не низька, — але через те, що ваші здібності, розвинувшись, потребують уже для власної поживи іншого, просторішого поприща. Так що? хіба мало місць і поприщ у Росії? Озирніться та й роздивіться гарненько, і ви його відшукаєте. Вам треба проїздитись по Росії. Ви знали її тому десять років: цього тепер недостатньо. За десять років усередині Росії стільки відбувається подій, скільки в іншій державі не відбудеться за півстоліття. Ви самі помітили, живучи тут, за кордоном, що в останні два, три роки навіть почали виходити з неї й люди зовсім інші, не схожі ні в чому на тих, котрих ви знали ще не так давно. Щоб дізнатись, що таке
81
*