усуненням від справ, він похнюпить одразу носа, зробиться нікому не страшний, на нього підуть з усіх сторін докази, все вийде на чисту воду і одразу стане зрозумілим усе діло. Але, друже, ради Христа, не залишайте зовсім зіпхнутого з місця чиновника, яким би поганим він не був: він нещасний. Він повинен з рук вашого чоловіка перейти на ваші руки; він ваш. Не розмовляйте з ним самі й не приймайте його, а слідкуйте за ним здалеку. Ви добре зробили, що вигнали наглядачку при домі божевільних за те, що вона надумалася продавати булки, призначені цим нещасним, — злочин подвійно гидкий, взявши до уваги те, що божевільні не можуть навіть і поскаржитись! а тому вигнання її треба було зробити публічним і гласним. Але не кидайте ніякого чоловіка, не відрізуйте вороття нікому, йдіть за усуненим; іноді з горя, з відчаю, з сорому впадає він у ще більші злочини. Дійте або через вашого духівника, або взагалі через якого-небудь розумного священика, котрий би навідував його і давав би вам звіт про нього невідступно, а головне, намагайтесь, щоб він не залишався без якого-небудь труда й діла. Не уподібнюйтесь у цьому разі мертвому закону, але живому Богу, Котрий всіма бичами нещасть вражає людину, але не полишає її до самого кінця її життя. Яким би не був злочинець, та якщо земля його ще носить і грім Божий не вразив його, це означає, що він держиться на світі для того, щоб хто-небудь, зворушившись його долею, допоміг йому і врятував його. Якщо ж вас, чи під час описів, які ви станете робити для мене, чи ж під час ваших власних досліджень усяких недуг, надто вражатимуть наші печальні сторони і збуриться ваше серце, — в такому разі раджу вам бесідувати про це частіше з архіреєм; адже він, як видно зі слів ваших, розумний чоловік і добрий пастир. Покажіть йому весь лазарет ваш і розкрийте перед ним усі хвороби хворих ваших. Хоч би навіть був він не великий знавець науки лікувати, то й тоді ви повинні ввести його неодмінно в усі напади, ознаки і вияви хвороб. Намагайтесь йому окреслити все до останнього так живо, щоб воно так і майоріло в нього перед очима, щоб місто ваше, як живе, залишалось би безнастанно у думках його, як він повинен безнастанно перебувати у ваших думках, щоб через те саме його думки прямували самі собою на безнастанну за нього молитву. Повірте, що від цього сама проповідь його з кожною неділею прямуватиме більше й більше до сердець слухачів, і він зуміє потім виставити багато що начистоту і, не вказуючи особисто ні на кого, зуміє поставити кожного лицем до лиця до його власної мерзотності, так що сам власник плюне на своє ж добро. Зверніть також увагу на міських священиків, познайомтесь з ними всіма неодмінно; від них залежить усе, і діло покращення нашого в їхніх руках, а не в руках когось іншого. Не нехтуйте ніким із них, незважаючи на простоту й неуцтво багатьох. їх скоріше можна повернути до свого обов’язку, ніж когось із нас. У нас, світських, є гордість, честолюбство, самолюбство, самовпевненість у своїй досконалості, внаслідок яких ніхто у нас не послухається слів і напучувань свого брата, якими б справедливими вони не були, нарешті, самі розваги… Духовний же, яким би він не був, він все-таки більше чи менше відчуває, що йому слід бути за всіх смиреннішим і за всіх нижчим; до того уже у самому служінні, яке він щоденно відправляє, він чує собі нагадування, словом, він ближче за всіх нас до вороття на путь свою, а повернувшись на неї сам, може повернути і всіх нас. І тому, хоч би ви зустріли з них зовсім неспроможного, не гордуйте, але поговоріть з ним гарненько. Розпитайте у кожного, що таке його парафія, щоб він дав вам повне поняття, які у нього в парафії люди і як він сам розуміє й знає їх. Не забудьте, що я до сих пір не знаю, що таке у вашому місті міщанство і купецтво; що вони також починають модничати й палити цигарки, це діло повсюдне; мені треба взяти з середовища їхнього живцем котрого-не-будь, щоб я бачив його з ніг до голови в усіх подробицях. Отже, дізнайтесь про них про всіх у подробицях. Одну сторону цього діла ви дізнаєтесь від священиків, другу — від поліцмейстера, якщо потрудитесь з ним гарненько розбалакатись про цей предмет, третю сторону дізнаєтесь від них самих, якщо не погидуєте розбалакатися з котрим-небудь із них, хоч би при виході з церкви у недільний день. Всі забрані свідчення послужать тому, що окреслять перед вами взірцевий образ міщанина й купця, чим він має бути насправді; у потворі ви відчуєте ідеал того, чого карикатурою стала потвора. Якщо ж ви це відчуєте, тоді призивайте священиків і розмовляйте з ними: ви їм скажете саме те, що їм потрібно: саму сутність всякого звання, тобто те, чим має бути воно у нас, і карикатуру на це звання, тобто чим воно стало внаслідок зловживання нашого. Більше не додавайте нічого. Він буде сам наведений на ум, коли тільки стане виправляти своє власне життя. Священикам нашим особливо потрібна бесіда з такими вже готовими людьми, котрі вміли б у небагатьох, але яскравих і влучних рисах окреслити їм межі й обов’язки всякого звання і посади. Часто, єдино через це, якийсь із них не знає, як йому бути з парафіянами та слухачами, висловлюється загалом, ніяким боком не звертаючись безпосередньо до предмета. Увійдіть також у його власний стан, допоможіть його дружині й дітям, якщо парафія у нього бідна. Хто грубіший та завзятіший, пригрозіть тому архіреєм; але взагалі намагайтесь краще діяти морально. Нагадуйте їм, що обов’язок їхній надто страшний, що відповідь вони даватимуть більшу, ніж хто-небудь з людей всякого іншого звання, що тепер і синод, і сам государ звертають особливу увагу на життя священика, що всім готується перебирання, тому що не тільки вищий уряд, але навіть всі до одного в державі приватні люди починають помічати, що причина зла всього є та, що священики стали недбало виконувати свої обов’язки… Об’являйте їм частіше ті страшні істини, від яких мимоволі здригнеться їхня душа. Словом, не нехтуйте ніяк міськими священиками. З допомогою їхньою губернаторша може справити багато морального впливу на купецтво, міщанство і всякий простий стан, що живе у місті, так багато впливу, як навіть ви уявити тепер собі не можете. Я назву вам тільки небагато з того, що вона може зробити, і вкажу на засоби, як вона може це зробити: по-перше… але я згадав, що я зовсім не маю ніякого поняття про те, якого роду у вашому місті міщанство й купецтво: слова мої можуть бути не зовсім доречними, краще не вимовляти їх зовсім; скажу вам тільки те, що ви здивуєтесь потім, коли побачите, скільки на цьому поприщі очікує на вас таких подвигів, від яких у кілька разів більше користі, ніж від притулків і всяких доброчинних закладів, які не тільки не потребують ніяких пожертв і трудів, а й перетворяться на задоволення, відпочинок і розважання духу.