Головне те, що ти вже приїхав у село і поклав собі неодмінно бути поміщиком; інше все прийде само собою. Не бентежся думками, ніби колишні зв’язки, що зв’язували поміщика із селянами, щезнули навіки. Що вони щезнули, це правда; що винуваті в тому самі поміщики, це також правда; але щоб назавжди чи навіки вони щезнули, — плюнь ти на отакі слова: сказати їх може тільки той, хто далі свого носа нічого не бачить. Чи російську людину, котра так уміє бути вдячною за всяке добро, якому її не навчиш, чи російську людину трудно прив’язати до себе? Так можна прив’язати, що після будеш думати тільки про те, як би її відв’язати від себе. Якщо тільки зробиш у точності все те, що тепер тобі скажу, то до кінця ж року побачиш, що я правий. Візьмися за діло поміщика, як слід за нього взятися в справжньому і законному смислі. Збери перш за все мужиків і поясни їм, що таке ти і що таке вони. Що поміщик ти над ними не тому, що тобі так хотілось повелівати й бути поміщиком, а тому, що ти вже є поміщик, що ти народився поміщиком, що спитає з тебе Бог, якби ти проміняв це звання на інше, тому що кожен повинен служити Богу на своєму місці, а не на чужому, так само як і вони теж, народившись під владою, повинні коритися тій самій владі, під якою народились, тому що немає влади, котра б не була від Бога[89]. І покажи це їм тут же в Євангелії, щоб вони все це бачили до єдиного. Потім скажи їм, що змушуєш їх трудитися і працювати зовсім не тому, що потрібні були тобі гроші на твої втіхи, і на доказ тут же спали перед ними асигнації, щоб вони бачили справді, що гроші тобі нуль, але що тому ти їх змушуєш трудитися, що Богом велено людині трудом і потом здобувати собі хліб[90], і прочитай їм тут-таки це у Святому Письмі, щоб вони це бачили. Скажи їм усю правду: що з тебе спитає Бог за останнього негідника в селі і що саме через це ти ще більше будеш дивитись за тим, щоб вони працювали чесно не тільки тобі, а й собі самим, бо знаєш, та й вони знають, що, залінувавшись, мужик на все здатен — зробиться і злодій, і п’яниця, погубить свою душу, та й тебе поставить до одвіту перед Богом. І все, що їм не скажеш, підкріпи тут же словами Святого Письма; покажи їм пальцем і самі букви, котрими це написано; примусь кожного перед тим перехреститися, вдарити поклін і поцілувати саму книгу, в котрій це написано. Словом, щоб вони бачили ясно, що ти в усьому, що до них скеровується, зважаєш на волю Божу, а не на власні які-небудь європейські чи інші мудрування. Мужик це зрозуміє, йому не треба багато слів. Об’яви їм усю правду: що душа людини дорожча за все на світі і що перш за все ти будеш дивитись за тим, щоб не погубив з них хто-небудь своєї душі і не віддав би її на вічну муку. В усіх докорах та попередженнях, які робитимеш спійманому на злодійстві, лінощах чи пияцтві, став його перед лицем Бога, а не перед своїм лицем; покажи йому, чим він грішить проти Бога, а не проти тебе. І не дорікай йому одному, але поклич його бабу, його сім’ю, збери сусідів. Дорікни бабі, чому не відважувала від зла свого чоловіка і не грозила йому страхом Божим; дорікни сусідам, чому допустили, що їхній же брат, серед них же, зажив собакою і губить ні за що свою душу; доведи їм, що дадуть за те всі одвіт Богові. Влаштуй так, щоб на всіх лягла відповідальність і щоб усе, що оточує людину, дорікало б і не давало б їй надто розхристатись. Збери силу впливу, а з нею і відповідальність на голови порядних хазяїв і кращих мужиків. Розтлумач їм ясно, що вони не для того, щоб тільки самим добре жити, але щоб і інших учити доброму житію, що п’яниця не може вчити п’яницю і що це їхній обов’язок. Негідникам же і п’яницям звели, щоб вони виказували їм таку ж повагу, наче до старости, прикажчика, попа чи навіть самого тебе; щоб, ще побачивши здалеку порядного мужика і хазяїна, летіли б шапки з голів у всіх мужиків і все б йому давало дорогу; а котрий посмів би виказати йому яку-небудь неповагу чи не послухатись розумних слів його, то дай прочухана тут же при всіх; скажи йому: «Ах ти невимите рило! Сам увесь зажив у кіптяві, так що й очей не видно, та ще не хочеш виказати і честі чесному! Поклонися ж йому в ноги і попроси, щоб напоумив тебе; не напоумить — собакою пропадеш». А порядних мужиків покликавши до себе, і, якщо вони старики, то посадовивши їх перед собою, поговори з ними про те, як вони можуть наставляти та вчити добру інших, роблячи таким чином саме те, що повелів нам Бог. Так зроби тільки протягом одного року і побачиш сам, як усе піде на лад; навіть і господарство від цього зробиться краще. Про головне тільки подбай, інше все приповзе само собою. Христос недарма сказав: «Все це вам додасться»[91]. У селянському побуті ця істина ще видніша, ніж у нашому; у них багатий хазяїн і добра людина — синоніми. І в яке село зазирнуло тільки християнське життя, там мужики лопатами гребуть срібло.
89
*
90
*
91
*