Чи доведеться вам, як і раніше, бути генерал-губернатором де-небудь всередині Росії — та ж християнська мудрість осінить вас. Добре знаю, що тепер трудно начальствувати всередині Росії — набагато трудніше, ніж будь-коли раніше, і, може бути, трудніше, ніж на Кавказі. Багато зловживань; завелося таке здирство, котре знищити немає ніяких засобів людських. Знаю й те, що утворився інший незаконний хід дій мимо законів держави і вже перетворився майже на законний, так що закони залишаються тільки для виду; і якщо тільки вдивишся пильно в те саме, на що інші дивляться поверхово, не підозрюючи нічого, то піде обертом голова у найрозумнішого чоловіка. Але ви й тут діятимете розумно. Християнське смирення змусить вас і тут не віддаватися допоки висновкам гордого ума, а терпляче роздивитися. Знаючи, під якою кількістю сторонніх впливів перебуває тепер кожен чоловік і як усі вони дотикаються до виконання його посади, ви раніше поцікавитесь спізнати кожного з обіймаючих головні посади, спізнати його з усіх сторін його домашнього і родинного життя, з ходом його думок, нахилами та звичками. Для цього ви не будете використовувати шпигунів. Ні, ви розпитаєте його самого. Він вам скаже все і з вами розбалакається, тому що в обличчі вашому є вже щось таке, що викликає до вас довіру в усіх; з допомогою цього ви дізнаєтесь те, чого не дізнається ніколи крикун — нахрап, або так званий розпікатель. Ви не будете переслідувати за несправедливість нікого окремо до тих пір, поки не виступить перед вами ясно весь ланцюг, необхідною ланкою котрої є вами помічений чиновник. Ви вже знаєте, що вина так тепер розклалася на всіх, що ніяким чином не можна сказати спочатку, хто винуватий більше за інших. Є безвинно-винуваті і винувато-невинні. Саме через це ви тепер будете незрівнянно обережнішим і обачнішим, ніж будь-коли раніше. Ви станете глибше вдивлятися в душу чоловіка, знаючи, що в ній ключ до всього. Душу і душу треба знати тепер, а без того не зробити нічого. А спізнати душу може один тільки той, хто почав уже працювати над власною душею своєю, як почали це робити тепер ви. Якщо ви спізнаєте шахрая не тільки як шахрая, але заразом і як людину, якщо ви спізнаєте всі душевні його сили, дані йому на добро і котрі він обернув у зло чи зовсім не використав, тоді ви зумієте так дорікнути йому ним же самим, що він не знайде собі місця, куди йому сховатися від самого ж себе. Діло раптом обернеться інакше, коли покажеш чоловіку, чим він винуватий перед самим собою, а не перед іншим. Тут потрясеш так його всього, що в ньому з’явиться раптом відвага бути іншим, і тоді тільки ви відчуєте, яка благородна наша російська порода, навіть і в шахраєві. Ваше нинішнє генерал-губернаторство буде зовсім інше, ніж колись. Головна помилка вашого колишнього управління, котре, втім, принесло велику користь, незважаючи на те, що ви його осуджуєте й ганьбите, полягала, на мою думку, в тому, що ви не зовсім вірно визначили собі сутність цієї посади. Ви прийняли генерал-губернатора за постійного начальника і господарчого правителя губернії, котрого благотворний вплив може бути відчутним в губернії тільки від довготривалого його перебування на одному місці. Один державний наш муж визначив так цю посаду: «Генерал-губернатор є міністр внутрішніх справ, який зупинився на дорозі». Визначення це точніше і більш суголосне з тим, чого вимагає сам уряд від цієї посади. Посада ця більше тимчасова, ніж постійна. Генерал-губернатор посилається з тим, щоб прискорити биття державного пульсу всередині губернії, привести у швидкіший рух все урядове виробництво у губернських місцях як зв’язаних між собою, так і незалежних, що перебувають під управлінням окремих міністерств, дати поштовх усьому, своїм повноваженням полегшити утрудненість багатьох місць у їхніх зносинах з віддаленими міністерствами, не вносячи ніяких нових елементів і нічого не заводячи від себе, все примусити обертатися швидше в законах і межах, уже вказаних і визначених. Владу цю, що полягає у верховному нагляді над тим, що вже є і заведено, ви прийняли за клопітливий обов’язок управителя, котрий сам повинен викручуватись у господарстві і прийняти на себе всі дрібні видатки; ви захопили собі частину того, що повинно належати губернатору, а не генерал-губернатору, і цим самим применшили найвище значення вашої посади. Ви вважали ваше місце довічним. Ви захотіли вашими власними закладами залишити після себе пам’ятник вашого перебування. Стремління прекрасне, та якби ви вже тоді були тим, чим ви є тепер, тобто більше християнином, ви подбали б про інший пам’ятник. Облаштувати дороги, мости і всяке сполучення, і облаштувати їх так розумно, як облаштували ви, є діло істинно потрібне; але вторувати багато внутрішніх доріг, котрі до сих пір затримують російську людину в стремлінні до повного розвитку сил її і котрі заважають їй користуватись як дорогами, так і всякими іншими виявами освіти, про котрі ми так ревно клопочемося, є діло ще потрібніше. Пушкін, коли бачив турботу не про головне, а про те, що вже виходить із головного, зазвичай висловлювався прислів’ям: «Було б корито, а свині будуть». Мости, дороги і всі ці сполучення власне свині, а не щось інше. Були б міста, а вони самі собою прибіжать. У Європі за них небагато клопоталися, та як тільки з’явились міста, самі собою з’явились дороги: самі ж звичайні люди й завели їх без усякої підмоги урядів, і тепер розвинулась їх така кількість, що стали вже всерйоз ставити одне одному питання: «Для чого ця швидкість сполучення? Що виграло людство через ці залізниці і всілякі дороги, що отримало воно в усіх родах свого розвитку і яка користь від того, що одне місто тепер збідніло, а інше зробилося людним базаром та збільшилась кількість гультяїв в усьому світі?» У Росії давно б завелась вся ця погань сама собою, з такими зручностями, яких і в Європі немає, якби тільки багато хто з нас подбав раніше про діло внутрішнє так, як слід. «Про це помисліть перше, — сказав Спаситель, — а ця вся вам додасться». Ваші подвиги у відношенні моральному були набагато значніші. Кого я не чув, усі відгукуються з повагою про ваші розпорядження; всі говорять, що ви викорінили багато неправд, що поставили багатьох істинно благородних і прекрасних чиновників. Я про це дізнався, хоч ви зі скромності мені не сказали. Та ви б зробили ще більше, якби згадали тоді, що ваша посада тимчасова і що не про те слід було дбати, щоб тільки при вас все було добре, але саме про те, щоби після вас все було добре. Ви повинні були безнастанно уявляти собі, що після вас прийме цю посаду слабкий і бездарний наступник, котрий не тільки не підтримає вами заведеного порядку, але ще зіпсує його, а тому вже з самого початку ви повинні були думати про те, щоб діяти так сильно і загартувати зроблене так міцно, щоб після вас уже ніхто не міг зсунути те, що одного разу спрямоване. Ви повинні були рубати зло при корінні, а не у гілках, і дати такий поштовх загальному руханню всього, щоб після вас пішла сама собою працювати машина, так щоб не було чого над нею стояти і наглядачеві, і сим тільки спорудили б пам’ятник вічний вашого генерал-губернаторства. Тепер я знаю, що ви зовсім діятимете інакше, а тому не нехтуйте ніяк цією посадою, якщо вона буде вам знову запропонована. Ніколи ще не був таким важливим і потрібним генерал-губернатор, як у нинішній час. Я вам назву вже кілька подвигів таких, котрих ніхто тепер не може зробити, крім генерал-губернатора.