По-перше, ввести всяку посаду в її законні межі і всякого чиновника губернії — у повне знання його посади. Це діло зовсім не абищиця. Останнім часом всі майже губернські посади непомітним чином вийшли за межі й кордони, вказані законом. Одні надто стали обрізані й утиснені, другі розсунулись у діях на шкоду іншим; прямі місця знесилилися і послабшали від уведення багатьох непрямих і тимчасових. Останнім часом стали особливо відчуватися повноваження і розв’язані руки там, де потрібно
перешкоджати в діях, і зв’язані руки там, де потрібно посприяти їм. Повернути всяку посаду в її законне коло тим більше стало тепер важко, що самі чиновники збились у своїх поняттях про неї. Отримуючи її у спадок від попередника в тому вигляді, якого надав їй останній, вони всі узгоджуються більш-менш з цим виглядом, а не з першообразом її, котрий уже майже вийшов у всіх із голови. Від цього багато благонамірених і навіть доволі розумних начальників хотіли вже знищити чи зовсім перебудувати ті посади, котрі слід було тільки просто повернути собі. Діло це може зробити тільки вищий і повноважний начальник, якщо він не зневажить осягнути сам сутність всякої посади. Всі наші посади у їхньому першообразі прекрасні і прямо створені для землі нашої. Розглянемо зумисне організм губернії. Перша особа — губернатор. Він з’являється у кількох видах своєї влади.