1843
VI
Про допомогу бідним
…Звертаюсь до нападок ваших на глупство петербурзької молоді, яка затіяла підносити золоті вінки й кубки чужоземним співакам і актрисам у той самий час, коли в Росії голодують цілі губернії. Це відбувається не від глупства й не від озлоблення сердець, навіть і не від легкодумності. Це відбувається від усім нам спільної людської безпечності. Ці нещастя й жахи, викликані голодом, далекі від нас; вони відбуваються всередині провінцій, вони не перед нашими очима — ось розгадка і пояснення всього! Той же самий, хто заплатив, щоб насолодитися співом Рубіні[19], сто карбованців за крісло в театрі, продав би своє останнє майно, якби довелось йому бути свідком на ділі хоч однієї з тих жахливих картин голоду, перед якими ніщо всякі страхи й жахи, виставлені в мелодрамах. За пожертвою у нас не стане діло: ми всі готові жертвувати. Але пожертви власне на користь бідних у нас робляться тепер не зовсім охоче, почасти тому, що не кожен певен, чи дійде, як слід, до місця призначення його пожертва, чи потрапить вона саме в ті руки, в які має потрапити. По більшості стається так, що допомога, наче якась рідина, що несуть у руці, вся розхлюпається дорогою, раніше ніж донесеться, і нужденному випадає подивитись тільки на одну суху руку, в якій немає нічого. Ось про який предмет слід подумати, перш ніж збирати пожертви. Про це ми з вами опісля поговоримо, тому що це діло нітрохи не маловажне і варте того, щоб про нього з толком поговорити. А тепер поговоримо про те, де швидше треба допомагати.
Допомагати треба перш за все тому, з ким сталося нещастя неждане, яке раптом, в одну хвилину, позбавило його всього за одним разом: чи пожежа, що спалила все до тла, чи падіж, що виморив усю худобу, чи смерть, що вкрала єдину опору, словом — усяка втрата несподівана, коли раптом являється людині бідність, до якої вона ще не встигла звикнути. Туди несіть допомогу. Але треба, щоб допомога ця була надана істинно християнським чином; якщо ж вона буде полягати в одній тільки видачі грошей, вона зовсім нічого не буде значити і не обернеться на добро. Якщо ви не обдумали спочатку у власній голові всього становища того чоловіка, якому хочете допомогти, і не принесли з собою йому напучення, як віднині слід вести йому своє життя, він не отримає великого добра від вашої допомоги. Ціна наданої допомоги рідко дорівнює ціні втрати; взагалі вона ледве складає половину того, що чоловік втратив, часто одну чверть, а інколи й того менше. Росіянин здатен на всі крайнощі: побачивши, що з отриманими невеликими грошима він не може вести життя, як раніше, він з горя може прогуляти одразу те, що йому дане на довгочасне утримання. А тому напоумте його, як йому викрутитися саме з тією допомогою, яку ви принесли йому, поясніть йому істинне значення нещастя, щоб він бачив, що воно послане йому з тим, щоб він змінив колишнє житіє своє, щоб віднині він став уже не колишнім, але ніби іншим чоловіком і фізично і морально. Ви зумієте це сказати розумно, якщо тільки увійдете гарненько в його природу і в його обставини. Він вас зрозуміє: нещастя пом’якшує людину; природа її стає тоді більш чутливою й доступною для розуміння предметів, які перевищують поняття людини, що перебуває в звичайному і повсякденному стані; вона ніби вся перетворюється тоді на розігрітий віск, з якого можна ліпити все, що захочете. Найкраще, одначе ж, якби всяка допомога провадилася через руки досвідчених і розумних священиків. Вони одні в силі розтлумачити людині святий і глибокий смисл нещастя, що, в яких би не являлось образах і видах кому б то не було на землі, чи проживає він у хатині чи у палатах, є той же крик небесний, волаючий людині про зміну всього її попереднього життя.
18
*
19
*