ЛЮЛЬКА Ж МОЯ ЧЕРВОНАЯ ЗВЕЧОРА КУРИЛАСЬ
Люлька ж моя червоная звечора курилась,
Як положив на припічку, впала та й розбилась.
Як пішов я до Києва люльки куповати,
Знайшов люльку червоную, ні з ким сторговати.
Ой там дівка чорнобрива пшоном торговала,
Тая ж мені чорнявая люльку сторговала.
Як пішов я до дівчини люльки запалити,
Зняла з мене сіру свиту ще й хотіла бити.
Як пішов я через тин, через три городи,
Поламав я кукурудзу, наробив я шкоди.
Як пішов я через тин, да й не приторкався.
Як угладить мужик ціпом, так я й засміявся.
ПО ЯРМАРКУ ХОДИЛА
По ярмарку ходила,
Голубонька купила.
Гуль, гуль, голубець
Глупий, маленький.
Розсердився миленький.
Насипала пшениці,
Поставила водиці:
— Чом не їси, чом не п’єш,
Хіба далі полинеш?
Гуль, гуль, і т. п.
— Ой полину, полину
Да в чужую сторону.
Гуль, гуль, і т. п.
Ухопила за ушки,
Укинула в подушки,
Ухопила за крильця,
Пригорнула до серця!
НЕ ТОПИЛА, НЕ ВАРИЛА, НЕ БУДУ Й ТОПИТИ
Не топила, не варила, не буду й топити,
Вивіряла миленького, чи не буде бити.
Побив раз — негаразд, тіло почорніло,
Плакав же він цілу ніч, що в мене боліло.
Ой у мого миленького ані дров, ні води.
— Прийди, серце, поцілуймось, та на панщину іди.
І ти тут, і я тут, ой хто ж у нас дома,
Ой хто ж у нас порубає солом’яні дрова.
ОЙ БУВ, ТА НЕМА, ТА ПОЇХАВ ДО МЛИНА
Ой був, та нема, та поїхав до млина,
Ні з ким сісти, лина їсти, хіба сяду сама.
Ой був, та нема, та поїхав до млина,
Бідна моя головонька, сама спати лягла.
Ой був, та нема, поїхав за річку,
Коли б його враги взяли, поставила б свічку.
ПО ОГОРОДЦІ ХОДИЛА, ЛЕБЕДОЧКУ ГОНИЛА
По огородці ходила, лебедочку гонила.
Чи я тобі, мій миленький, за наймичку робила?
Як я тобі за йаймичку, то ти мені заплати,
А як за хазяйку, так мене босою не води.
— Чого сидиш, надулася, чому в кожух не вдяглася?
— Ой як мені не дутися, що ні во що обутися.
Ой як гляну я під стіл, лежить чобіт, як постіл.
Обулася та й пішла, слава Богу, що найшла.
Через гребельку іду, як голубка, гуду.
Не журися, мій родоньку, бо не боса я йду.
ПУСТИ Ж МЕНЕ, НЕГОДЯЮ
— Пусти ж мене, негодяю,
На уличку погуляю.
— Ой коли ж я негодяй,
Сиди ж дома, не гуляй.
Отак треба, отак треба.
— Пусти ж мене, голубочку,
Погуляти на уличку.
— Ой коли ж я голубець,
Піди гуляй у танець.
Отак треба, отак треба.
ЩО Й У ТЕБЕ, ТИ МІЙ МУЖ, А ЛИЧАНА БОРОДА
— Що й у тебе, ти мій муж, а личана борода,
Сів, сів, думав, думав, а личана борода.
А личана борода і собача хода,
Сів, сів, думав, думав, а собача хода.
І собача хода, і свиняча їда,
Сів, сів, думав, думав, і свиняча їда.
Як поїхав старичок та на ярмарочок,
Купив собі старичок ремінненький батіжок,
Ремінненький батіжок й дротянії віжки,
Сів, сів, думав, думав, дротянії віжки.
Зв’язав молодій і рученьки й ніжки,
Сів, сів, думав, думав, і рученьки й ніжки.
Посадив молоду до стіни очима,
Сів, сів, думав, думав, до стіни очима.
До стіни очима, на хату плечима,
Сів, сів, думав, думав, на хату плечима:
— Скажи ж тепер, молода, яка в мене борода,
Сів, сів, думав, думав, яка в мене борода?
Сів, сів, думав, думав, яка в мене борода?
— Що й у тебе, ти мій муж, шовковая борода,
Сів, сів, думав, думав, а шовковая борода.
А шовкова борода, офіцерська хода,
Сів, сів, думав, думав, офіцерська хода.
Офіцерська хода і все панська їда,
Сів, сів, думав, думав, а все панська їда.