У СУСІДА ХАТА БІЛА
У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила,
А у мене ні хатинки,
Ані щастя, ані жінки.
Сусід давно жито сіє,
У сусіда зеленіє,
А у мене не орано
І нічого не сіяно.
За сусідом молодиці,
За сусідом і вдовиці,
І дівчата поглядають,
Всі сусідоньку кохають.
Мене ж одна полюбила
І рученьку подарила,
А потім і та сказала,
Що ніколи не кохала.
Бідний сусідонько!
ДІВЕР З НЕВІСТКОЮ РОЗБИВ ГОРЩИК З ЛЕМІШКОЮ
Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою,
Дівер з невісткою по смородину пійшов,
Дівер з невісткою смородини не найшов,
А у тої смородини широкі листочки,
Дівер невістці купив чобіточки.
ОЙ БУВ, ТА НЕМА
Ой був, та нема
Миленького сокола,
Та полинув за ліси,
Боже його принеси!
Ой як жив був, не любила,
Як умер, не тужила.
Хіба тоді затужу,
Як на лаві положу.
Як на лавці лежав,
Тоді було трішки жаль,
Як із лавки зняли,
Більше жалю завдали.
До дзвиндаря
І несуть, то плачу,
А від дзвиндаря несуть, — скачу.
От тут лежи в ямі,
За що лаяв моїй мамі?
Гарбузом поминала,
Що хороше життє мала.
Редькою накадила,
Що вірненько любила.
Через тую яму
На другого гляну,
І кивну, і моргну,
До серденька пригорну.
УМЕР БАТЬКО — БАЙДУЖЕ
Умер батько — байдуже,
Умерла мати — байдуже,
Умер милий, голуб сивий —
Жаль мені його дуже.
Ой бондарю, бондарю,
Не бий мене долонею,
Побий мене дубчиком,
Назову тебе голубчиком.
ПОМЕР ГАЙДАБУРА
Помер Гайдабура,
Зосталася свиня бура,
Закололи свиню буру
Поминати Гайдабуру,
Закололи свиню в дощ,
Та не вдався добрий борщ.
ОЙ СИНУ МІЙ, ДУДАРИКУ
Ой сину мій, дударику,
Ти ж, було, селом ідеш,
Ти, було, в дуду граєш.
Як заграєш в дуду,
То я все лихо забуду,
А тепер тебе немає,
Дуда твоя гуляє.
Ой піду я в комору по муку, по муку,
Як ударю дудочку по боку, по боку.
А дудочка — те-не-ни, те-не-ни,
А я в скоки та у боки,
Навприсядки та в долоні,
Каш мука по коморі!
СИНУ МІЙ, ДУДАРИКУ
Сину мій, дударику!
Ти ж, було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду гудеш,
Як удариш у дуду,
То все лихо забуду.
А тепер тебе немає,
Дуда твоя гуляє.
Ой пійду в комору по муку, по муку
Да ударю дудочку По боку, по боку.
А дудочка — ти-ни-ни, ти-ни-ни,
А я в скоки та у боки,
Навприсядки, у долоні —
Розсипала ківш муки по коморі.
Ой пійду я по току та й по копаному,
Виплакала карі очі да по коханому.
Ой пійду я по току та й гладенькому,
Виплакала карі очі по миленькому.
ОЙ НЕ ЗНАЛА БАБА, ЧИМ ЗАБАГАТІТИ
Ой не знала баба, чим забагатіти,
Та купила куріпочку, щоб вивела діти.
Ой вивела куріпочка куріп’ятів троє.
Ой погнала бабусенька куріп’ята пасти,
Сама сіла під тином кужелицю прясти.
Ой хмариться, туманиться, став дощ накрапати,
Пора тобі, вража бабо, куріп’ята гнати.
Та ще й не догнала, вже двоє стоптала,
Назад повернулась, на третє спіткнулась.
Сидить тая бабусенька та й голову скребне,
Куріпочка під полом сама собі шепче:
— Скреби, скреби, вража бабо, головоньку тихо,
Як приїде дід із поля, буде тобі лихо.
Як приїхав дід із поля до нової хати,
Питається бабусеньки: «Ой де куріп’ята?»
— Ой із наших куріп’ят нічого не буде,
Як погнала пасти, підзорили люди.
Як схватив із воза новую притику,
Побив бабу і помолов і голову, й пику.
— Бодай тобі, дідусенько, права рука зсохла,
Що ти мене [так] побив, що трохи не здохла,
Бодай тобі, дідусенько, голова облізла,
Що ти мене так побив, що на піч не злізла.