Стусана покуштовать (быть сильно ударену кулаком).
З тобою говорить, тільки гороху наївшись.
Свій, не свій, не лізь у горох.
Треба як п’ятого колеса до воза.
Товчеться, як Савка по пеклу.
Ти йому образи, а він тобі луб’я.
Тогді сироті Великдень, як сорочка біла.
Убрався, як чорт на утреню (некстати нарядился).
Убрать у шо́ри (обакулить, в чортовы лапти одеть).
Утять до гапликів (глупо что сказать).
Уліз у чужую солому, да й шелестить.
Хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Хватається, як попівна замуж.
Хвати́в ши́лом па́токи.
Хвоста вкрутить (убавить форсу).
Хльосту дать (розгами высечь).
Хоч голий, да в підв’язках.
Хто не слухає тата, той послухає ката.
Хто рано встає, тому і Біг дає.
Цибульку, дулю, хвигу дать під ніс (кукиш показать).
Чмілів слухать (не мочь образумиться после удара).
Чорте на груш, тілько мене не воруш (отвяжись от меня).
Чи все то так переймать, що на воді пливе.
Швидкий як черепаха.
Як ведмідь за перепелицями.
Шенці-венці, чорт у кишенці (сафьян сапог скрыпит, а в горшке трясця кипит).
Шпетить на всю губу (сильно ругать).
Шути́, глечичок, поки ушко одірветься.
Щастя, як трясця, — кого схоче, того й нападе.
Що бабі, те і громаді.
В глеку молоко, та голова не влізе.
Як там був; Як ув око вліпив (отгадал).
Як будеш пан, то все будеш мати даром.
Як коржа, дак коржа, як спечімо, так і дамо (пристал как смола).
Який пан, такий його й крам (каков поп, таков и приход).
До нашого берега що не припливе, то все тріска.
Перейшла як Уляна на ляшськую віру.
Аби не сидячого татари взяли.
Прийшли козаки з Дону, то і погнали ляхів з дому.
Щоб же я тричі ляхом став, коли то неправда.
Про Малоросію. Загадки
І. Стоїть стріла середь двора, а в тій стрілі сімсот і два (маківка).
II. Крикнула утка на морі, чутко збіглися дітки, да не одної матки (церква).
III. Костян, дерев’ян через гору свині гнав (гребінь).
IV. Між двома дубами зав’язло теля зубами (сокира).
V. Висить, бовтається, всяк за його хапається (замок).
VI. Біжать коні булані, на них узди порвані, узлики знать та не розв’язать (зірки).
VII. Пливе щука з Кременчука, куди гляне, трава в’яне (коса).
VIII. Бігла чечіточка мимо моїх воріточка, вибіг чичик, — вона й стала. —
IX. Без рук, без ніг, на горище зліг (дим).
X. Без вікон, без дверей, полна церква людей (кавун).
XI. Жовта куриця під тином кублиться (морква).
XII. За лісом, за пролісом талалай плеще (язик).
XIII. Сидить баба на ганку, довбається в поганку (каганець).
XIV. Вилетів птах
На шести ногах,
Сів на могилі,
Боже мій милий!
Як мені Бог дав над царями, над панами,
Тільки не дав Бог волі,
Що щука в морі (комар).
XV. Один каже: «Світай Боже», другий каже: «Не дай Боже», а третій каже: «Мені все однаково, що вдень, що вночі».
XVI. Прийшов турчин, настобурчив, узрів дівку, турч у дірку (швидкий вітер).
XVII. Хосен ликові по дроту.
Статті
Про середні віки*
Ніколи історія світу не набуває такої важливості й значущості, ніколи не показує вона такої безлічі індивідуальних явищ, як у середні віки. Всі події світу, наближаючись до цих віків, після довгої нерухомості, плинуть з посиленою швидкістю, наче в безодню, наче в бунтівний вир, і, закружлявши в ньому, перемішавшись, переродившись, виходять свіжими хвилями. В них відбулося велике Преображення всього світу; вони становлять вузол, що зв’язує світ — древній з новим; їм можна призначити те ж саме місце в історії людства, яке займає в будові людського тіла серце, до котрого течуть і з котрого виходять усі жили. Як відбулося це всесвітнє перетворення? які втримались у ньому старі стихії? що додали нового? яким чином вони змішалися? що виникло від цього змішання? як утворилась велична, струнка споруда віків нових? Це такі питання, котрим рівні за важливістю навряд чи знайдуться в усій історії. Все, що ми маємо, чим користуємося, чим можемо похвалитися перед іншими віками, весь устрій та викінчена будова наших адміністративних частин, всі відносини різних станів між собою, самі навіть стани, наша релігія, наші права й привілеї, стосунки, звичаї, самі знання, що здійснили такий швидкий прогресивний поступ, — все це чи отримало початок і зародок, чи навіть розвинулося й утворилося у темні, закриті для нас середні віки. В них первинні стихії й фундамент усього нового; без глибокого й уважного дослідження їх не ясна, не задовільна, не повна нова історія; і слухачі її схожі на відвідувачів фабрики, котрі дивуються з швидкої обробки виробів, що відбувається майже на очах їхніх, але забувають зазирнути у темне підземелля, де заховані перші всемогутні колеса, що дають поштовх усьому: така історія подібна до статуї митця, який не вивчив анатомію людини.