Я певен, що дехто стверджуватиме, що спорудження будівлі дуже високої даремне, тому що нам треба більше місця, що висота ні до чого не служить і марне витрачає матеріали. Та я зовсім не раджу цей готичний образ споруд використовувати на театри, на біржі, на які-небудь комітети і взагалі на будівлі, призначені для зібрань народу, який веселиться, чи торгує, чи працює. Зі мною погодиться кожен, що немає величнішої, піднесенішої і пристойнішої архітектури для будівлі християнському Богові за готичну. І що ж маємо ми тоді знищити, що втратити? Величне, колосальне, при погляді на котре думки спрямовуються до одного і відривають молільника від низької його хижі. Вельми не завадить пригадати велику стару істину, що народ не в змозі зрозуміти релігії в такій же самій чистоті й безтілесності, як ті, що отримали вищу освіту; що на нього більше всього мають уплив видимі предмети; що чим менше цей видимий предмет на нього впливає, тим слабкіший його ентузіазм і проста віра. Пишність приводить простолюдина в якесь заніміння, й вона-то єдина пружина, що рухає дикою людиною. Незвичайне приголомшує кожного, але тоді тільки, коли воно сміливо, різко й враз кидається у вічі. Тут уже геть всяке скнарування й розрахунок! В іншому разі цей розрахунок буде не розрахунок, і вигода, що виникла з нього, буде вигодою однієї людини перед вигодою всього людства.
Вальтер Скотт першим обтрусив порох з готичної архітектури й показав світові все її достоїнство. З того часу вона швидко розповсюдилася. В Англії всі нові церкви будують у готичному стилі. Вони дуже милі, дуже приємні для очей, та, на жаль, істинної величі, що дихає у великих будівлях старовини, в них немає. Вони, попри стрілчасті вікна й шпиці, не зберігають у цілому істинно готичного стилю й відхилилися від взірців. По-перше, вони самі по собі зовсім не величезні (великий недолік готичної споруди); по-друге, весь цей ліс чотиригранних тонких стовпів і ліній, що спільно летять крізь усю споруду, забутий або відкинутий зовсім, залишена через це гладкість невідчутно надає їм цілком іншого виразу.
Могутнім словом Вальтера Скотта смак до готичного розповсюдився швидко скрізь і проникнув у все. Ще не зробившись великим, він уже зробився дрібним: сільські будиночки, шафи, ширми, столи, стільці — все обернулось на готичне. І ці величні, прекрасні оздоби використані були на забавки. Доба наша така дрібна, бажання так розкидані по всьому, знання наші такі енциклопедичні, що ми ніяк не можемо зосередити на одному якому-небудь предметі наших помислів і від того несамохіть роздроблюємо всі наші витвори на дрібниці й на принадні забавки. Ми маємо чудний дар робити все нікчемним. Єгипетську архітектуру, котрої весь ефект у колосальності, ми витрачаємо на невеликі місточки, на ворота, верх яких кучер, проїжджаючи, може дістати рукою. З готичної ми робимо серги, футляри для годинників; грецьку ми використовуємо в альтанках. У публічних же і величезних будівлях показуємо таку архітектуру, котру навряд чи можна визнати особливим родом: у ній стільки безрозум’я, таке негармонійне поєднання частин, така відсутність усякої уяви, що не вистачає сил назвати її архітектурою, яка має свій характер.