Протягом року. У рукописному журналі Гімназії «Метеор литературы» вміщено вірш Гоголя «Новосілля» («Негода»).
Січень, друга половина. У Гімназії поновлено шкільний театр.
Лютий, 1. З листа Гоголя до матері: «Масляну ми сподіваємося провести найкращим чином. Театр наш готовий цілком, а з ним разом скільки задоволення!»
Лютий, 7—13. Масляна. В Ніжині — Всеїдний ярмарок. У Гімназії йдуть шкільні вистави у присутності великої кількості глядачів.
Березень, 12—19. Гоголь важко хворий, перебуває в гімназичній лікарні. Про це, події в Гімназії та місті він пише Г.І. Висоцькому 19 березня: «Я холонув поступово і розучився брати палко до себе все, що відбувається. Без радості й без горя, у глибоких роздумах стою я над дорогою життя, безмовно оглядаючи майбутнє. З хвилин твого вибуття в душі моїй залягла порожнеча, якесь безжиттєве почуття. І ось ти мене вивільнив із мого мертвого супокою. Я тепер все той самий, як і раніше, веселий, відданий тобі, з вигляду холодний, але в серці полум’яний до почуттів дружби… Масляну ми провели чудово. Чотири дні підряд був у нас театр, грали прекрасно… Чекаємо з дня на день нашого нового директора Ясновського… У Ніжині тепер безупинний рух між греками; галасують, сперечаються у магістраті, хочуть нового правління… Про себе скажу, що я пролежав цілий тиждень хворим; я був хворий доволі небезпечно, навіть був у відчаї щодо одужання і тепер тільки починаю вчитися ходити, падаю від слабкості…»
Березень, 24. У листі до матері Гоголь пише про господарчі справи, пов’язані з пошуками управляючого, а також, згадуючи батька, зізнається в любові до садівництва: «Весна наближається. Час найвеселіший, коли весело можемо провести його. Це нагадує мені часи дитинства, мою палку пристрасть до садівництва. <…> я ніколи не залишу сього вишуканого заняття, хоч би й зовсім не любив його. Воно було улюбленою справою татуся… Через рік вступлю я на службу державну».
Квітень, 6. Вітаючи матір зі святом Пасхи, Гоголь дякує за надіслані кошти і зізнається, що витратив їх на книжки: «Мій план життя тепер навдивовижу суворий і точний в усіх відношеннях, кожна копійка тепер має у мене місце. …За Шиллера, котрого я виписав із Лемберга, дав я 40 карбованців — гроші вельми немалозначні, як на мій стан: та я нагороджений з надміром і тепер кілька годин протягом дня проводжу з найбільшою приємністю. Не забуваю також і росіян і виписую що лишень виходить найпрекраснішого».
Квітень, перша половина. Шість вистав шкільного театру пройшли в Гімназії.
Квітень, 16. Колишній інспектор К.А. Мойсеєв доносить Конференції Гімназії, що пансіонери читають недозволені книжки.
Професор російської словесності П.І. Нікольський подає в Конференцію рапорт з вимогою заборонити шкільний театр, оскільки на нього немає спеціального дозволу, а шість зіграних спектаклів були «з якимись особливими, тільки невідомо чиїми, доповненнями і додатками…»
Квітень, 16—17. Вистави шкільного театру в Гімназії тимчасово заборонені.
Квітень, 26—30. Поведінка вихованців Гімназії викликає невдоволення професури. Зокрема, у Гоголя виник конфлікт зі старшим професором М.В. Білевичем.
Травень, 7. Старший професор М.В. Білевич подає в Конференцію Гімназії рапорт про стан «дисципліни і моральності» вихованців.
Червень, 26. З листа Гоголя Г.І. Висоцькому: «…я осиротів і зробився чужим у порожньому Ніжині. Я іноземець, який забрів на чужину шукати те, що лишень перебуває в самій вітчизні… Як важко бути заритим разом зі створіннями низької невідомості у безголосся мертве! Ти знаєш всіх наших існувателів, всіх, хто населив Ніжин. Вони затисли корою своєї земності, нікчемного самовдоволення високе призначення людини. І між цими існувателями я маю плазувати… З них не виключаються й дорогі наставники наші. Тільки між товаришами, та й то небагатьма, знаходжу інколи, кому б сказати що-небудь».
Серпень, 19 — грудень. Гоголь навчається у дев’ятому (останньому) класі Гімназії.
Серпень—вересень. У Гімназії поновлені репетиції шкільного театру.
Вересень, 26. Старший професор М.В. Білевич звинуватив Гоголя разом з іншими гімназистами у вживанні спиртних напоїв. На його вимогу відбулося позачергове зібрання Конференції, на якому лікар К.К. Фібінг засвідчив відсутність ознак сп’яніння в гімназистів.