Выбрать главу

Жовтень, 3. Гоголь відвідує Покровський ярмарок, який тими днями відбувався в Ніжині.

З листа Гоголя до П.П. Косяровського: «Ще від самих часів минулих, від самих років майже неусвідомлення, я палав незгасаючим жаданням зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів принести хоч найменшу користь. Тривожні думки, що я не зможу, що у мене стануть на шляху, що не дадуть можливості принести їй хоч найменшу користь, кидали мене у глибокий відчай. …бути в світі і не означити свого існування — це було для мене жахливо. Я перебирав подумки всі стани, всі посади в державі й зупинився на одному. На юстиції. Я бачив, що тут роботи буде найбільше, …що тут тільки буду істинно корисним людству. Неправосуддя, найбільше у світі нещастя, більше за все краяло моє серце. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втратити, не зробивши блага».

Протягом року. Гоголь поповнює «Книгу всякої всячини» історичними записами, лексикографічними та фольклорними матеріалами, серед яких «Лексикон малоросійський», «Вірша, казана гетьману Потьомкіну на світле свято Воскресіння», виписки з «Малоросійських пісень» М.О. Максимовича і «Малоросійського села» І.Г. Кулжинського.

Гоголь працює над ідилією «Ганц Кюхельгартен».

1828

Січень. Старший професор М.В. Білевич негативно оцінює поведінку Гоголя при вивченні юридичних наук: «Неслухняний, дуже, потребує виправлення, різкий на язик і грубий». За знання предмета виставив «З».

Березень, 1. У листі до матері Гоголь пояснює конфлікти з професурою станом навчання в Гімназії, що можна зрозуміти як завбачливе застереження щодо можливих результатів іспитів: «Я не говорив ніколи, що втратив цілих 6 років даремно, скажу тільки, що ще треба дивуватися, що в цьому дурнуватому закладі міг стільки дізнатися… Крім невдатних викладачів, крім великої недбалості і т. п., тут мовам зовсім не навчають… Якщо я щось і знаю, то цим зобов’язаний цілковито одному собі… Ким хочете вважайте мене, та тільки зі справжнього мого поприща ви дізнаєтеся мій справжній характер, вірте, …що…ніколи не принижувався я у душі і що я все життя своє прирік благові».

Травень, 1. Гімназистів у парадних мундирах зібрали для зустрічі імператора Миколи І, однак він проминув Ніжин інкогніто.

Червень, 27. Гоголь закінчив гімназію з правом на чин 14 класу.

Червень, після 28. Гоголь виїздить у Василівку.

Серпень, 27— вересень, 2. Гоголь на ярмарку у Кременчуку: найбільше «промотався на вина і закуски» (лист до П. Косяровського від 8 вересня).

Вересень, до 8. Гоголь складає дарчу, в якій висловлює бажання передати матері частину маєтку з будинком, садом, лісом і ставками, які належали йому за заповітом.

Вересень. З листа Гоголя О.С. Данилевському: «Вибач, друже мій, що я не сього ж часу, по приїзді моєму, з’являюся до тебе. Коні наші всі виморені жахливо, бо колесили з Полтави по всіх околицях».

Жовтень, 16. З листа М.І. Гоголь-Яновської П. Косяровському: «Нікоша має чинок у ранзі університетських студентів 14 класу. З ним нечесно вчинили, так само, як і з іншими, які були в його відділенні. Через причину партій наставників. Йому слід було отримати 12 клас… Головне, що треба було запобігати перед ними, а він ніяк не міг того зробити».

Жовтень, 26—28. Родина Гоголів відвідує Кибинці з нагоди іменин Д.П. Трощинського. Останній адресується у Санкт-Петербург до Л.І. Голенищева-Кутузова з рекомендаційним листом, у якому просить за Миколу Гоголя.

Грудень, 2. М.І. Гоголь в листі П. Косяровському повідомляє, що від’їзд сина планується на 6 грудня: «Нікоша мій хоче неодмінно через чотири дні виїхати, хоч ще не все для нього готове, але ніяк уже не можу втримати його більше, треба визначитися йому до нового року».

Грудень, 13. Гоголь разом з О. Данилевським виїздять із Василівки до Петербурга. Дорогою вони заїжджають до родини Капністів у Обухівку, де Гоголь обіцяє С.В. Скалон: «Ви або нічого про мене не почуєте, або почуєте що-небудь дуже гарне».

Грудень, 14—15. Прямуючи до Петербурга, Гоголь з Данилевським зупиняються в Ніжині.

Грудень, кінець місяця. Гоголь і Данилевський у Петербурзі.

1829

Січень, 3. Гоголь повідомляє матері, що у Л.І. Голенищева-Кутузова ще не був через його хворобу, а «…Петербург мені здався зовсім не таким, як я гадав, я його уявляв набагато красивішим, розкішнішим, і чутки, які розносили інші про нього, теж брехливі».