Вересень, 29. Гоголь виїздить із Василівки до Петербурга разом з молодшими сестрами Єлизаветою і Ганною.
Жовтень, 18—23. Гоголь у Москві. Відвідини Аксакових, М.М. Загоскіна. Знайомство з О.М. Бодянським, зближення з М.О. Максимовичем.
Жовтень, 30. Гоголь у Петербурзі.
Листопад, кінець місяця. Сестер Гоголя прийняли до Патріотичного інституту на «підготовче» відділення.
Кінець року. Гоголь починає роботу над статтею «Погляд на утворення Малоросії» та повістю «Старосвітські поміщики».
Кінець 1832—1833. Гоголь надіслав П.В. Киреєвському 4 6 українських пісень.
Січень, 9. У бенефіс В.А. Каратигіна в Петербурзі поставлені «Вечори на хуторі біля Диканьки», «малоросійська інтермедія в одній дії, взята з повістей сієї ж назви пасічника рудого Панька, з приналежними до неї співами і танцями».
Лютий, 8. У листі О.С. Данилевському Гоголь згадує минуле літо, гімназичних товаришів Кукольника і Любича-Романовича, зізнається у власній бездіяльності («Я вивіз, одначе, з дому всю розкіш лінощів і нічого рішуче не роблю. Розум у дивній бездіяльності. Думки такі розгублені, що ніяк не можуть зібратися в одне ціле, і не один я, все, здається, дрімає». Згадує про смерть М.І. Гнєдича, і повідомляє про публікацію Т.Б. Булгаріна: «Вітаю тебе з новим земляком — набутком нашої вітчизни. Це Тадей Бенедиктович Булгарін. Уяви собі, вже друкує малоросійський роман під назвою “Мазепа”. Довелося й нам терпіти! В альманасі Комета Белы був уміщений його уривок під титулом “Похід вольниці Палея”, де персонажі говорять навіть малоросійською мовою».
Травень, 2. Гоголь матері повідомляє про навчання сестер, а також намагається відмовити її від облаштування взуттєвої фабрики: «Я зумисне тут розпитував знаючих фабрикантів про виробництво шкіри, з якими саме для цього познайомився. Деякі з них заводили в Малоросії і скаржаться на особливий неуспіх, скаржаться на те, що Москва все підриває. Там виробляються шкіри доволі погано, і через те надзвичайно дешево; а народ мало дивиться на добротність, та більше на дешевизну».
Перша половина року. Задуми повістей «Записки божевільного музиканта», «Портрет» (початок роботи), «Ніс» (перший начерк), задум комедії «Женихи». Триває робота над комедією «Володимир 3-го ступеня», з якої Гоголь улітку читав уривки О.С. Пушкіну.
Червень, 8. Гоголь заспокоює матір щодо вимірів землі власником Диканьки В.П. Кочубеєм: «Заради Бога, не беріть близько до серця всяку дрібницю. Велике діло, що Кочубей міряв нашу землю! Нехай він хоч усю її розташує в себе на плані! Ми можемо розташувати його Диканьку в себе на плані. Це все дурниця, коли він не має на неї ніяких актів. Отож все скінчено. Я думаю, що це вимірювання відбулося просто з цікавості знати сусідні землі. Може, він має намір прикупити до себе що-небудь, і тому виміряв завчасно для свого кошторису. Шкода, що в Яворівщині живуть у нас такі телепні, котрим ні до чого немає діла, у котрих, коли б власний язик їхній стали міряти аршинами, так вони не попитали б».
Липень, 2. Гоголь дякує М.О Максимовичу за надіслані книжки і запрошує наступного року їхати в Україну: «Киньте справді кацапію, та їдьте у гетьманщину. Я сам думаю те саме зробити і наступного року махнути звідси. …Для чого й кому ми жертвуємо всім. Їдьмо! Скільки ми там назбираємо всякої всячини! Все викопаємо. …Отож ви спіймаєте ще в Малоросії осінь. Духмяну, славну осінь, зі своїм свіжим, непідробним букетом».
Серпень, 30. З листа Гоголя до матері: «Я досі ще не переїхав у місто, і хоч надписую на листі до вас Петербург… та все ще живу у Стрельні. Мене дуже цікавить, який у нас у Малоросії неврожай, яка ціна на хліб, і т. п., і т. п.».
Листопад, 8. Прийнятий указ «Про заснування в місті Києві Імператорського університету Св. Володимира». Гоголь мав намір зайняти там кафедру всесвітньої історії.
Листопад, 9. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Тепер я взявся за історію нашої єдиної, бідної України. Ніщо так не заспокоює, як історія. Мої думки починають литися тихіше і стрункіше. Мені здається, що я напишу її, що я скажу багато того, чого до мене не говорили».
Листопад, 22. З листа Гоголя до матері: «Я маю подякувати вам за посилку, сестру за пісні, з яких особливо та, що: Що се братця як барятця, дуже характерна і гарна. Та найбільшу зробили ви мені послугу, надіславши старовинний зошит з піснями, між якими є багато дуже чудових. Зробите велику послугу, коли відшукаєте подібні до того зошита з піснями, котрі, я думаю, найбільше водяться у старовинних скринях між старими паперами у старовинних панів чи нащадків старовинних панів».