Грудень, 2. Гоголь читає О.С. Пушкіну «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».
Грудень, після 20. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Дякую тобі за все: за лист, за думки в ньому, за новини та ін. Уяви, я теж думав. Туди, туди! В Київ! У древній, у прекрасний Київ! Він наш, він не їхній, чи не правда? Там чи навкруг нього діялися діла старовини нашої.
Я працюю. Я усіма силами стараюся; але на мене находить страх: може бути, я не встигну. Мені набрид Петербург чи, краще, не він, а клятий клімат його: він мене допікає. Так, це славно буде, якщо ми займемо з тобою київські кафедри. Багато можна буде наробити добра.
А нове життя серед такого гарного краю! Там можна оновитися всіма силами».
Грудень. Гоголь під впливом М.О. Максимовича вирішив добиватися кафедри всесвітньої історії в Києві і залучає до підтримки О.С. Пушкіна. У зв’язку з цим береться за статтю «Про викладання всесвітньої історії».
Грудень, 23. З листа Гоголя О.С. Пушкіну: «Я захоплююся зарані, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. …Там закінчу я історію Украйни і півдня Росії, і напишу Всесвітню історію, якої, у справжньому вигляді її, досі, на жаль, не тільки на Русі, а навіть у Європі немає. …Порадійте знахідці: я дістав літопис без кінця, без початку про Украйну, написаний, за всіма ознаками, наприкінці XVІІ-го ст.».
Грудень, 31. Гоголь пише ліричне звернення до ангела-охоронителя і до наступного 1834 року — «Будь і ти моїм Ангелом».
Січень, 7. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Чого ж ти не пишеш ні про що? Ох, ці земляки мені! Що ми, брате, за лінюхи з тобою! Однак наперед поставити умову: щойно в Київ — лінь до біса, щоб і дух її не пах. Хай перетвориться він у руські Афіни, богоспасенне наше місто! …Чи знаєш ти зібрання галицьких пісень, які вийшли минулого року?.. Дуже гарна річ! Між ними є багато справжніх малоросійських, таких гарних, з такими свіжими барвами і думками, що вельми не завадить включити їх у задумане зібрання».
Січень, 11. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «Я весь тепер занурений в Історію малоросійську і всесвітню; і та, й друга у мене починають рухатися. Це надає мені якогось спокійного й байдужого до житейського характеру, а без цього я був би жахливо сердитий на всі ці обставини. …Малоросійська історія моя надзвичайно шалена, втім інакшою їй бути не можна. Мені дорікають, що мова в ній занадто вже горить, не історично пекуча і жива; та що за історія, коли вона нудна!»
Початок року. Гоголь вивчає українські пісні за книгою Waclaw'a z Oleska, Pieśni polskie і ruskie ludu galicyjskiego, видрукованою y Львові в 1833 р. З неї доповнює своє зібрання українських пісень.
Січень—лютий. У «Северной пчеле», «Московском телеграфе» та «Молве» надруковане «Оголошення про видання Історії Малоросії».
Лютий, 12. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «В одному листі ти пишеш про Київ. Я думаю їхати. …Ти роздивися гарненько характер земляків: вони лінуються, але зате, коли що візьмуть у свою голову, то навіки. Адже тут тільки рішучість: раз почати, і все… Друкарня буде під боком. Чого ж більше? А повітря! а сливи! а рогоза! а соняшники! а пасльон! а цибуля! а вино хлібне, як каже приятель наш Ушаков. Тополі, груші, яблуні, сливи, морелі, терен, вареники, борщ, лопух!.. Це просто розкіш! Це одне тільки місто у нас, в якому якось пасує бути келії вченого».
Лютий, 27. Цензура забороняє «Кривавого бандуриста».
Лютий (після 12) — березень (до 6). У «Журнале Министерства народного просвещения» надрукована стаття Гоголя «План викладання всесвітньої історії».
Березень, початок місяця. Гоголь обраний дійсним членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті.
Квітень, 5. Гоголь звертається до міністра народної освіти С.С. Уварова з клопотанням про переведення М.О. Максимовича у Київ.
Квітень, 18. Цензура дозволяє другу частину «Новоселья», де надрукована «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».