Квітень, після 22. В листі матері адресується до сестри Марії: «…вона писала мені про карти, які десь бачила. Якщо там є карти Галіції, Буковини, Кроації, Угорщини, Богемії, Трансильванії, Померанії й взагалі західних слов’янських земель і Австрії, то нехай купить. Але мені не треба ні Франції, ні Іспанії, ні Швеції, ні Англії, ні Італії, ні Швейцарії, ні Данії. А я їй за це надішлю ноти».
Травень, 4. М.О. Максимович призначений професором російської словесності Київського університету Св. Володимира.
Травень. Гоголь у листі К.С. Сербиновичу пише, що в разі непризначення в Київ, готовий вирушити на Кавказ.
Травень, 28. З листа Гоголя Максимовичу: «Я збожеволію, якщо мені дадуть російську історію. Якщо ж вони мене водитимуть далі і не відправлять зараз же, то, зізнаюся, я кину все і відкланяюся».
Травень, 29. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Оскільки не скоро доходять до вас петербурзькі книги, то надсилаю тобі особливий віддрукований аркуш, також і аркуш з історії Малоросії, котрий мені зело не хотілося давати. Я чув уже судження деяких записних знавців, котрі дивляться на цей шматок, як на повну історію, забуваючи, що ще попереду цілих 80 глав вони читатимуть і що ця глава лишень — фронтиспіс. Я б, утім, вельми бажав бачити твої зауваження…»
Червень, 8. Гоголь закінчує роботу над статтею «Про середні віки». В листі М.О. Максимовичу пише, що, ймовірно, переїзд до Києва не відбудеться: «Ти бачиш, що сама доля озброюється, щоб я їхав до Києва. …мені не бачити його».
Червень, 9. Гоголь подав прохання про призначення на кафедру всесвітньої історії Санкт-Петербурзького університету.
Червень, 27. З листа Гоголя Максимовичу: «Отже, ти в дорозі. Благословляю тебе! Я певен, що тобі буде весело, дуже весело в Києві. …Я до тебе буду, неодмінно буду… Книжок я тобі у Москву не надсилаю, бо боюся, щоб ти з ними не розминувся, а надсилаю прямо в Київ, де вони на тебе чекатимуть. Чорт забирай! Як тільки уявлю, що тепер на київському базарі цілі рядна вивалюють персиків, абрикос, яке все там ні по чому, що києво-печерські монахи вже облизують уста, домислюючи про виробництво вина з доморослого винограду, і що тополі ушипигують незабаром увесь Київ, так, їй-бо, й розбирає їхати, кинувши все».
Липень, 19. Гоголь призначений ад’юнктом по кафедрі історії Санкт-Петербурзького університету.
Серпень, 7. В листі до В.В. Тарновського Гоголь питає про ніжинських товаришів, повідомляє, що залишається у Петербурзі, хоч планував поїхати в Україну, надсилає «Римську історію» Нібура і коментує стан справ з Київським університетом: «Ну, якої ж сволоти набрали у ваш київський університет! Мені навіть шкода бідолаху Максимовича, що він утрапив між ними».
Серпень, 14. Гоголь підбадьорює Максимовича: «Все йде як слід, а він ще й кисне!.. Хоч душа сильно сумує за Украйною. Але треба покоритися, і я покорився не ремствуючи, знаючи, що зі свого боку доклав усі можливі сили».
Серпень, 23. Гоголь цікавиться у Максимовича, «що і як у Києві», та повідомляє: «Історія моя зазнає страшних змін: у першій частині ціла половина цілком нова». Зазначає, що працює над «Арабесками».
Серпень, друга половина — вересень. Написана стаття «Картина Брюллова» («Останній день Помпеї»), закінчена робота над повістями «Невський проспект», «Записки божевільного», «Портрет».
Вересень. Гоголь читає першу лекцію у Санкт-Петербурзькому університеті («Про середні віки»).
Жовтень. Вийшло вересневе число «Журнала Министерства народного просвещения» зі статтею «Про середні віки» — вступна лекція Гоголя в університеті. У присутності О.С. Пушкіна і В.А. Жуковського Гоголь читає лекцію про Аль-Мамуна (за свідченням М.І. Іваницького) або лекцію про норманів (за свідченням C.І. Барановського).
Листопад, 6. Гоголь обіцяє матері приїхати: «…весною старатимуся бути в Малоросії».
Листопад, 10. Цензурний дозвіл «Арабесок» і другого видання «Вечорів на хуторі біля Диканьки».
Грудень, 29. Цензурний дозвіл «Миргорода».
Січень. Надруковані «Арабески. Різні твори М. Гоголя».
Січень, 22. З листа Гоголя Максимовичу: «Я думаю, ти багато почув нових пісень. Ти повинен неодмінно поділитися зі мною і надіслати. Та чи немає яких-небудь отаких старовинних переказів? Гей, не лови ґав! Час біжить, і з кожним роком все стирається. …Я пишу історію середніх віків, котра, думаю, становитиме томів вісім, якщо не дев’ять».