Квітень, 19. Прем’єра «Ревізора» на сцені Александринського театру у Петербурзі.
Квітень, 29. Гоголь повідомляє М.С. Щепкіна про закінчення роботи над «Одруженням» і про свою відмову керувати постановкою «Ревізора» у Москві: «Тепер я бачу, що значить бути комічним письменником. Найменший привид істини — і проти тебе постають, і не одна людина, а цілі стани. Уявляю, що було б, якби я взяв що-небудь із петербурзького життя, котре мені більше й краще тепер знайоме, ніж провінційне».
Травень, 10. Гоголь доручає М.С. Щепкіну керівництво постановкою «Ревізора», а в листі М.П. Погодіну зізнається: «Їду за кордон, там розвію той сум, якого завдають мені щодня співвітчизники. Письменник сучасний, письменник комічний, письменник звичаїв повинен подалі бути від своєї батьківщини. Пророку немає слави у вітчизні…»
Травень, 15. З листа Гоголя С.Т. Аксакову: «…зайнятий приготуваннями до мого від’їзду, котрий буде якщо не 30 травня, то 6 червня неодмінно. Та по поверненні з чужих країв я постійний мешканець столиці древньої».
Травень, 25. Перша вистава «Ревізора» в Москві, в Малому театрі.
Травень, 26. З листа до матері: «За кордоном, думаю, пробути більше року. Я чув, що у наших місцях знову говорять про неврожай. Якщо ці неприємні чутки точно справедливі, то чи не краще б вам не думати тепер про куріння горілки, а приберегти запас?..»
Перед від’їздом за кордон Гоголь зробив розпорядження дати вольну своєму кріпакові Якиму Німченку, але той відмовився.
Червень, 6. Гоголь і О.С. Данилевський від’їздять за кордон.
Червень, 28—31. Гоголь у Гамбургу.
Червень, 28. З листа до В.А. Жуковського: «Це великий перелом, велика епоха мого життя. Знаю, що мені багато зустрінеться неприємного, що я терпітиму і нестачу і бідність, та ні за що в світі не повернуся швидко. Довше, довше, якомога довше буду в чужій землі. І хоча думки мої, моє ім’я, мої труди належатимуть Росії, але сам я, але тлінне тіло моє буде віддаленим від неї».
Липень, перша половина. Гоголь через Бремен, Оснабрюк і Дюссельдорф прибув у Аахен.
Липень, друга половина. З Аахена Гоголь поїхав у Кельн, потім плив два дні Рейном на пароплаві, висадився у Майнці і звідти диліжансом прибув у Франкфурт-на-Майні.
Липень, 26. Гоголь виїздить із Франкфурта-на-Майні у Баден-Баден, де затримується на три тижні.
Серпень, середина місяця. Гоголь проїхав Базель, Берн, Лозанну і прибув до Женеви.
Серпень—жовтень. Гоголь у Швейцарії: Женева, Веве, Лозанна. Піднімався у гори, читав Вальтера Скотта, Мольєра, Шекспіра. У Веве, де мешкав більше місяця, поновив роботу над «Мертвими душами».
Вересень, 27. Гоголь відвідав Ферней, маєток Вольтера.
З листа М.Я. Прокоповичу: «Коли, коли-небудь, ми зберемося разом і згадаємо і Ніжин, і Петербург, і молодість? Весела і сумна буде наша гулянка».
Листопад, 6. З листа Гоголя матері: «Вчора я був у Фернеї і відвідав Вольтера. Бачив його палац, куди приїздили королі і принци. До нього веде прекрасна каштанова алея у три ряди. Перед будинком маленька церква з написом: Вольтер Богу!»
Листопад, початок місяця. Гоголь приїхав у Париж. Продовжив роботу над «Мертвими душами».
Листопад, 12. З листа Гоголя В.А. Жуковському: «…який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться у ньому! Це буде моя перша вагома річ, річ, котра винесе моє ім’я. <…>
Мертві течуть жваво, свіжіше і бадьоріше, ніж у Веве, і мені цілком здається, буцім я в Росії: переді мною всі наші, наші поміщики, наші чиновники, наші офіцери, наші мужики, наші хати, словом, уся православна Русь».
Листопад, 28. З листа М.П. Погодіну: «Про Париж тобі нічого не пишу. Місцева атмосфера цілковито політична, а я завжди тікав від політики. Не поетова справа утиратися у мирський ринок. Як мовчазний монах, живе він у світі, не належачи до нього, і його чиста, непорочна душа вміє тільки розмовляти з Богом».
Листопад. З листа до матері: «Вчора я був у Луврській картинній галереї вдруге уже і все насилу зміг вийти. Картини тут зібралися найкращі з усього світу. Був минулого тижня у відомому саду, де зібрані всі рідкісні рослини з усього світу і всі на вільному повітрі. Слони, верблюди, страуси й мавпи ходять там, як у себе вдома».