Вересень, 24. Гоголь пише листи О.О. Смирновій та С.М. Сологуб, які стали першими начерками статті «Чим може бути дружина для чоловіка у простому домашньому побуті, за нинішнього стану речей у Росії».
Жовтень, 1. У листі М.М. Язикову Гоголь просить переказати С.П. Шевирьову, щоб той написав у «Москвитянине» про неприємну для нього появу його портрета в якомусь харківському виданні (альманах Є.І. Бецького «Молодик» на 1844 р.).
Жовтень. У Франкфурті Є.І. Бецький відвідав Гоголя з приводу публікації його портрета.
Жовтень, 26. У листі М.М. Язикову Гоголь повідомляє, що від Є.І. Бецького дізнався про публікацію свого портрета М.П. Погодіним минулого року в «Москвитянине»: «самочинно, без усяких обмовок, буцімто свій власний».
Грудень, 2. Гоголь дякує листом М.М. Язикова за надіслану тим збірку своїх віршів. Ідеї з цього листа пізніше Гоголь використав при написанні статті «Предмети для ліричного поета в нинішній час».
Грудень, перша половина місяця. Гоголь пише листи П.О. Плетньову і С.П. Шевирьову з проханням створити з грошей, отриманих від продажу його «Творів», фонд для допомоги бідним талановитим студентам Московського і Петербурзького університетів.
Грудень, 12. З листа Гоголя до матері: «З Петербурга пишуть мені про подію, що сталася в Єрусалимі, свідком якої був воронезький архірей, який перебував тоді біля Гробу Господнього, саме про те, що чули голос під час Божественної Літургії, котрий був витлумачений патріархом, як пророкування нещастя світові, якщо він не покається. Мені прислали молитву, привезену архіреєм. Судити про те не <наша> справа».
Грудень, 24. На питання О.О. Смирнової про те, яка в нього душа, Гоголь відповідає: «Скажу вам одне слово щодо того, яка у мене душа, хохлацька чи російська, бо це, як я бачу з листа вашого, слугувало один час предметом ваших розмірковувань та суперечок з іншими. На це я вам скажу, що сам не знаю, яка у мене душа, хохлацька чи російська. Знаю тільки те, що ніяк би не дав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи дуже щедро обдаровані Богом, і наче зумисне кожна з них окремо містить у собі те, чого немає в другій, — явний знак, що вони мають поповнити одна другу».
Січень, 2. У листі М.М. Язикову Гоголь зізнається: «Нервовий тривожний неспокій і різні ознаки цілковитого розклеювання в усьому тілі лякають мене самого». Тому вважає за потрібне від’їзд із Франкфурта до Парижа «для розваги і відновлення сил».
Січень, 14. Гоголь у Парижі, зупиняється в домі графа О.П. Толстого.
Січень—березень. Гоголь працює над книгою про Божественну Літургію.
Лютий, 2. Отримавши від С.П. Шевирьова звістку про обрання Гоголя почесним членом Московського університету, М.П. Погодін занотовує у щоденнику: «Призначення останнього всупереч думці аристократів і, можливо, уряду».
Лютий, 12. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Жив внутрішньо, як у монастирі, й, на додачу до того, не пропустив майже жодної обідні у нашій церкві».
Лютий, 24. Гоголь — О.О. Смирновій: «Я бачу відчутніше, що клімат у Німеччині не такий для мене благотворний, як в Італії. Велика різниця в усьому. А тому, полікувавшись літо на водах холодних і морських, я думаю на зиму (майбутню) вирушити в Італію і звідти, вже не відкладаючи надовго, їхати в Єрусалим, відчуваючи, що тільки там отримаю повне одужання…»
Лютий. Виходить журнал «Москвитянин» на 1845 рік зі статтею І.В. Киреєвського «Бібліографія», в якій високо поціновується Гоголь як представник «сили російської народності».
Березень, 1. Гоголь від’їздить із Парижа.
Березень, 4. Гоголь повертається у Франкфурт, до В.А. Жуковського.
Березень, 14. З листа Гоголя Н.М. Шереметєвій: «Дорогою з Парижа до Франкфурта я знову почувався добре, а приїхавши у Франкфурт, знову погано. <…> А тому помоліться перш за все, друже мій, за моє здоров’я. Бо, щойно допоможе Бог мені дотягтися до майбутнього року, то на початку його і не відкладаючи вже на подальший час, вирушу в Єрусалим. З нинішнього літа чи осені вирушаю в Італію, з тим, щоб звідти бути напоготові сісти на корабель».
Березень, 27. Завдяки клопотанню О.О. Смирнової та В.А. Жуковського, Гоголю, зваживши на його хворобливий стан, призначений пенсіон з державних коштів на три роки.