Березень—травень, початок місяця. Гоголь у Франкфурті. Тяжко хворіє, що викликає в нього думки про смерть. Виникає задум книги «Вибрані місця з листування з друзями».
Квітень, 2. З листа Гоголя О.О. Смирновій: «А на осінь і зиму щоб я міг переїхати в Рим і провести цей час плідно і як потрібно душі моїй, а з початком нового майбутнього року щоби міг я підготуватися> до від’їзду і приїхати в Єрусалим до посту й Пасхи, а після Пасхи, здійснивши як слід перебування в Єрусалимі, повернутися в Росію. Тоді ступлю я твердою ногою на рідну землю, і буде в радість і мені і вам моє повернення, і всякому буду тоді, можливо, в допомогу, в якому б стані він не перебував, до якого б звання не належав і яке б місце не посідав, і всім буду рідним, і всі мені будуть рідними… Тепер же, поки що, і мені всі чужі, і я всім чужий. Приїхати в Росію мені хочеться таким чином, щоб уже не їхати з Росії».
Квітень, 5. Гоголь — М.М. Язикову: «Я знаю тільки те, що де не випаде мені тягатися влітку, але треба тягатися і їздити; дорога й переїзди мені робили добро. А восени — у Рим, де зустріну і початок зими, а наприкінці зими — в Єрусалим, до говіння і Пасхи. А з Єрусалима — в Москву. Все це, звісно, у такому разі, коли Бог буде таким милостивим, що звелить прийти до ладу душевним і тілесним моїм силам».
Травень—червень. Гоголь лікується на водах у Гомбургу, неподалік від Франкфурта; відвідує В.А. Жуковського.
Червень, 5. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Батько мій теж був слабкої статури і помер рано, загас через нестачу власних сил своїх, а не через напад якоїсь хвороби».
Червень, кінець місяця — липень, початок. Гоголь вдруге спалює першу редакцію другого тому «Мертвих душ».
Липень, початок місяця. Гоголь виїздить із Франкфурта у Берлін для консультацій з лікарями. Через Галле і Дрезден приїздить на лікування у Карлсбад.
Липень, 24. Гоголь — В.А. Жуковському: «Ось уже п’ять днів, якщо не більше, як п’ю води Карлсбада. Більше нічого не можу сказати: такий слабкий і в такому знесиленому стані».
Вересень, кінець місяця — жовтень, початок. Не закінчивши курсу лікування, Гоголь їде в Берлін, до лікаря Шенлейна, який діагностує нервовий розлад (з ураженням нервів у шлунку) і схвалює поїздку у Рим.
Жовтень, 24. Гоголь повідомляє рідних і друзів про повернення до Рима.
З листа О.О.Смирновій: «Я знову у Римі, довга дорога мені знову допомогла. Вічний Петро знову переді мною; Колізей, Монте-Пінчіо і всі наші старі друзі зі мною. …Чекаю з нетерпінн<ям> змалювання вашого приїзду в Калугу, до найменших подробиць, які всі до одної мені потрібні».
Грудень, 8. З листа до матері: «Государя я так само, як і всі, бачив мигцем, але разів зо три. Він пробув у Римі тільки чотири дні; йому справ і занять була тут купа і зовсім не до того, щоб приймати всяку дрібноту, подібну до мене».
Листопад—грудень. Гоголь у Римі; зустрічається з художниками О.А. Івановим, Ф.О. Міллером, Ф.І. Іорданом; відвідує поетесу Є.П. Ростопчину.
Протягом року. У Парижі критика і читацька публіка захоплено зустріла французьке видання повістей Гоголя «Тарас Бульба», «Записки божевільного», «Коляска», «Старосвітські поміщики», «Вій» (переклад Луї Віардо за участі І.С. Тургенєва).
Січень—травень. Гоголь у Римі. В листах і розмовах скаржиться на хворобливий стан; поновлює роботу над другим томом «Мертвих душ».
Січень, початок місяця. У Лейпцигу вийшли німецькою мовою «Мертві душі», які в передмові перекладач Ф. Льобенштейн назвав «народною російською книгою».
Січень, 8. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Звістка про переклад “М<мертвих> д<уш>” німецькою мовою мені була неприємна. Крім того, що мені взагалі не хотілось би, щоб про мене що-небудь знали завчасно європейці, цьому творові непристойно з’являтися в перекладі ні в якому разі до часу його закінчення, і я б не хотів, щоб іноземці припустилися такої дурної помилки, якої припустилася більша частина моїх співвітчизників, прийнявши “М<ертві> д<уші>” за портрет Росії».
Січень, 27. Гоголь просить О.О. Смирнову повідомляти йому про Калугу та її мешканців, про селян «як поміщицьких, так і казенних, про всі у них і з ними зміни і взагалі про все, що тільки стосується їхньої долі».