Лютий, 26. З листа Гоголя М.М. Язикову: «З усіх засобів, які на мене досі впливали, я бачу, що дорога і подорож впливали найбільш благотворно. А тому з весною почну їзду і постараюся писати в дорозі».
Березень, 4. З листа О.О. Смирновій: «Літо все їздитиму Європою в місцях, де не був, восени по Італії, взимку островами Середземного моря, Грецією і нарешті в Єрусалим. Тепер же їхати в обітовану землю не можу з багатьох причин, а головне, що не готовий — не в тому сенсі, щоб смів думати, буцім можу бути коли-небудь готовим до такої поїздки, та й яка людина може так приготуватися? Але тому, що насправді неспокійно на душі, не зробив ще того, внаслідок чого і по закінченні чого мав намір тільки здійснити цю поїздку.
Мене тепер цікавить Калуга і вся внутрішність Росії, а тому не позбавляйте мене звістки про всяку подію, якою б вона вам нікчемною не здавалася».
Березень, 16. З листа В.А. Жуковському: «Восени об’їду Італію, взимку береги Середземного моря, Грецію, Єрусалим і через Константинополь, коли благословить Бог, у Росію, що має бути навесні майбутнього, 1847 року. Протягом подорожі я влаштуюсь так, щоб у дорозі писати, тому що труд сей потрібний: приходить такий час, коли поява моєї поеми є сутнісною необхідністю для нинішнього стану справ і думок».
Квітень, 21. З листа Гоголя М.М. Язикову: «Мені б тепер дуже хотілося прочитати повісті наших нинішніх письменників. Вони справляють на мене дію збуджувальну, попри саму важкість хворобливого стану мого. В них уже тепер прозирає речовинна і духовна статистика Росії, а це мені дуже потрібно».
Квітень, 23. З листа до матері: «Відчуваю, що більше всього мені слід надіятися на Святі Місця і поклоніння Гробу Господньому, ніж на лікарів і лікування».
Травень, 5. Гоголь пише М.М. Язикову, «виїжджаючи з Рима».
Травень—листопад. Гоголь подорожує Європою, лікується, спілкується з друзями.
Липень, 4—6. Гоголь відправляє П.О. Плетньову для публікації статтю «Про Одіссею, яку переклав Жуковський».
Жовтень, 3—22. Гоголь у Франкфурті, у В.Д. Жуковського. Закінчує роботу над книгою «Вибрані місця з листування з друзями», пише «Розв’язку Ревізора».
Жовтень, 5. Гоголь у різкій формі відмовляється від участі у слов’янофільському «Московском сборнике». З листа М.М. Язикову: «Виховай спершу себе для спільної справи, щоби вміти точно про неї говорити як слід. А вони: надягнув жупан та завів бороду, та й думають, що розповсюджують цим російський дух по російській землі!»
Жовтень, 16. Гоголь відправляє П.О. Плетньову «п’ятий і останній зошит» «Вибраних місць із листування з друзями».
Жовтень, 20. З листа П.О. Плетньову: «Ти питаєш, коли ж я в Росію. Знає це той, хто керує всіма нашими обставинами. Щодо мене, то скажу тобі, що ще ніколи не було в мені бажання такого сильного їхати в Росію, і я думаю з Єрусалима після Світлого свята першим весняним шляхом на Константинополь і Одесу спрямувати вітрило до берегів її».
Листопад, 8. З листа Гоголя Н.М. Шереметєвій: «Пишу до вас… із Флоренції, з дороги. …Тепер все просуваюся на південь, щоби бути ближче до тепла, котре мені необхідне, і до Святих Місць, котрі мені ще більше необхідні. …Подорож моя не є простим поклонінням. Багато, багато мені треба буде там обміркувати біля Гробу самого Господа, в Нього попросити благословення на все, в самій ті<й> землі, де ходили Його небесні стопи».
Листопад, 14. Гоголь повідомляє матір про те, що незабаром вона отримає «Вибрані місця із листування з друзями». Надсилає їй уривок із «Заповіту», який має стосунок до справ родини.
Листопад, 24. З листа О.О. Смирновій: «Переді мною прекрасний Неаполь і повітря заспокійливе і тихе. Я тут зупинився немов на якомусь прекрасному роздоріжжі, чекаючи попутного вітру волі Божої до від’їзду мого у Святу землю».
Грудень, 9. Лист С.Т. Аксакова Гоголю з суворою критикою «Розв’язки Ревізора».
Грудень, 16. З листа М.М. Язикову: «Що робиться в Петербурзі з моєю книгою, я рішуче нічого не знаю, а між тим через ці затримки і зволікання змінилися мої власні обстав<ини> і віддаляється мій власний від’їзд, який відбувся б у тому разі, коли все потрібне для подорожі, як власне гроші від продажу книги, так само й інші, причетні до цього потреби, вирішаться наприкінці цього чи на початку наступного року. Але тепер, як бачу, Богові не угодно, щоб я вирушив цією зимою в дорогу. Бачу й сам, що далеко ще не так готова душа моя, як слід їй бути, щоб ця подорож принесла мені саме те, чого хочу».