Січень, 7. Смерть М.М. Язикова — одного з найближчих друзів Гоголя.
Січень, 11. Цензурний дозвіл першого числа журналу «Современник» зі статтею В.Г. Бєлінського «Погляд на російську літературу 1846 року», в якій йдеться про значення для російської літератури натуральної школи та її глави Гоголя.
Січень, 12. У Петербурзі опубліковані «Вибрані місця із листування з друзями».
Січень, 20. Гоголь відповідає на закиди С.Т. Аксакова щодо містицизму і «нового напряму» творчості: «На книгу мою нападуть з усіх кутків, з усіх боків і в усіх можливих сенсах. Ці напади мені тепер дуже потрібні: вони покажуть мені ближче мене самого і покажуть мені в той же час вас, тобто моїх читачів».
Січень, 25. Гоголь цього дня пише два листи матері, що була стривожена отриманим уривком із «Заповіту», бо зрозуміла його як попередження про близьку кончину сина. З листа Гоголя матері: «Не збагну, чого ви думаєте, що я маю намір залишитися назавжди в Єрусалимі, тоді як я саме для того їду в Єрусалим, щоб мати право повернутися в Росію і почати нарешті мою службу істинну вітчизні, до якої так довго готуюся чи, краще, — до якої готує мене сам Бог».
Лютий, 4. Гоголь відкидає пропозицію О.А. Іванова зайняти місце секретаря при попечителі російських художників у Римі.
Лютий, 6. Гоголь отримує звістку про видачу паспорта для подорожі в Єрусалим. Гоголь починає клопотання про дозвіл до друку другого, повного видання «Вибраних місць із листування з друзями».
Лютий, 11. З листа С.П. Шевирьову: «Безголів’я щодо книги моєї в Петербурзі та інші непередбачувані перешкоди відсунули від’їзд мій на Схід, а тому гроші зберігай у себе до мого запиту».
Січень—лютий. Перший лист Гоголя протоієрею М.А. Константиновському, якій матиме на нього великий вплив, з проханням висловитися про «Вибрані місця із листування з друзями».
Березень, 4. Гоголь змушений пояснювати М.П. Погодіну свою думку щодо нього, виказану у «Вибраних місцях із листування з друзями».
Березень, 6. У листі В.А. Жуковському Гоголь визнає, що поява «Вибраних місць із листування з друзями» прозвучала «у вигляді якогось ляпасу: ляпасу публіці, ляпасу друзям моїм і, врешті, ще найсильнішого ляпасу мені самому… Я розмахнувся в моїй книзі таким Хлестаковим, що не маю духу зазирнути в неї».
Березень, 16. З листа В.Ф. Одоєвському: «Я думав, що з приводу виходу книги моєї друзі мої покладуть собі за неодмінний обов’язок передати мені свої відчуття, вказати мені мої хиби, помилки чи упущення, доведуть до мого відома зауваги розумних людей, — словом, дадуть мені нагоду озирнутися на самого себе і суворіше поглянути на себе. І хоч би яке-небудь слово від кого-небудь із Петербурга!»
Квітень, 6. Гоголь радить своїй сестрі О.В. Гоголь взяти на виховання хрещеницю, сироту Емілію.
Квітень, 15. З листа О.О. Россету: «Книга моя у певному сенсі випробувальний камінь, і повірте, що ні на якій іншій книзі ви не промацали б нинішнього часу так удосталь, що таке нинішня російська людина, як на цій».
Квітень, 20. З листа О.О. Смирновій: «Літо проводжу на водах, липень і серпень в Остенде на морському купанні, а звідти на осінь в Італію, щоби звідти в Єрусалим. А біля Гроба Господнього зміцнюся і духом, і тілом, та й чи може бути інакше?»
Квітень, 24. З листа О.О. Россету: «Я б хотів отримати повісті Даля, які щойно вийшли, і дві частини “Петербурзьких вершин” Буткова. Взагалі все, що тільки зачепило хоч скількись російську людину та її життя, мені тепер дуже потрібне». Гоголь також повідомляє, що отримав два числа «Современника». Там були надруковані рецензія В.Г. Бєлінського на друге видання «Мертвих душ» (№ 1) та його відгук про «Вибрані місця із листування з друзями» (№ 2).
Квітень, 28. Гоголь поновлює листування з М.Я. Прокоповичем з метою через нього передати лист В.Г. Бєлінському з приводу його відгуків у «Современнике». З листа Гоголя: «Якщо ти думаєш (особливо після прочитання моєї книги), що я змінився чи став не той, що був колись, то скажу тобі, що я все той же і майже те саме люблю, що любив у юності моїй, хоч і не відкривав нікому багатьох сокровенних почуттів; різниця вся в тому, що тепер багато в мені стало простішим (за книгою не суди) і що я більше, ніж будь-коли, люблю старовинні мої зв’язки і колишніх друзів моїх, особливо тих, з котрими з незабутнього Ніжина почалася моя дружба».