Квітень, 30. З листа М.П. Погодіну: «Ми були б тепер дуже потрібні один одному. Допомога брата, необхідна на всякому путі нашого життя, стає ще необхіднішою, коли путь цей — проща».
Травень, 11—18. Гоголь виїздить із Неаполя.
Червень, 10 — липень, 10. Гоголь у В.А. Жуковського у Франкфурті.
Червень, 20. Гоголь через М.Я. Прокоповича надсилає В.Г. Бєлінському лист з приводу статті останнього в «Современнике» про «Вибрані місця із листування з друзями». З листа Гоголя до В.Г. Бєлінського: «Я зовсім не мав на увазі завдати вам прикрощів ні в якому місці моєї книги. Як це вийшло, що на мене розсердилися всі до єдиного в Росії, цього я поки ще не можу сам збагнути. Східні, західні і нейтральні — всім стало прикро».
Червень—липень, початок. Гоголь пише «Доповнення до Розв’язки “Ревізора”».
Червень—липень. Гоголь працює над «Авторською сповіддю».
Липень, 15. В.Г. Бєлінський у Зальцбрунні пише різку відповідь Гоголю, звинувачуючи його в лицемірстві, користолюбстві і закидаючи надмірну увагу до релігійних питань, пов’язаних з майбутнім російського народу.
Липень, кінець місяця — серпень, початок. Гоголь пише лист-відповідь В.Г. Бєлінському, який так і залишився невідправленим.
Серпень, 2. З листа О.П. Толстому: «Ваші відомості про бідну нашу Росію невтішні. Я теж маю багато невтішних: до кровопролиття на Кавказі додалася ще й холера у тих місцях. Та як подумаю, адже нам перш за все треба жити в Богові, а не в Росії. Адже ми знаємо, що без Божої волі нічого не робиться. А воля Божа розумна, воля Божа знає, що нам треба».
Серпень, 10. З листа Гоголя В.Г. Бєлінському: «Бог знає, може у ваших словах є частка правди. Скажу вам тільки, що я отримав біля п’ятдесяти різних листів з приводу моєї книги: жоден з них не схожий на інший; немає двох людей суголосних у думках про один і той самий предмет, що заперечує один, те стверджує другий. …Поки мені здалося тільки те неспростовною істиною, що я не знаю зовсім Росії, що багато змінилося з тих пір, як я в ній не був, що мені треба майже наново дізнаватися все те, що є в ній тепер».
Серпень, 12. З листа П.В. Анненкову: «Здоров’я моє… підупало від цієї нищівної історії з приводу моєї книги. Багато ударів такими були відчутними для всякого роду дражливих струн, що дивуюся сам, як я ще залишився живий…»
Серпень, 24—28. Гоголь відмовляється від наміру друкувати у доповненому вигляді «Вибрані місця із листування з друзями» та «Авторську сповідь» до поїздки в Єрусалим.
Серпень, 28. З листа С.П. Шевирьову: «Що стосується пояснень на мою книгу, то я вирішив справу цю залишити. Поки не з’їжджу в Єрусалим, не робитиму нічого, а перед тим й інші від багато чого отямляться».
Листопад—грудень. Гоголь у Неаполі. Спілкується з С.П. Апраксіною та О.П. Толстим. Шукає супутника в Єрусалим, хоч зізнається у відсутності бажання їхати туди і в тому, що перспектива омріяної подорожі лякає його.
Січень, 10. Гоголь пише В.А. Жуковському з Неаполя лист під назвою «Мистецтво є примирення з життям», який мав намір надрукувати у наступному виданні «Вибраних місць із листування з друзями».
Січень, 12. Цензурний дозвіл першого числа журналу «Современник» за 1848 р. з першою статтею В.Г. Бєлінського «Погляд на російську літературу 1847 року», що містить нарис про натуральну школу. Називаючи Гоголя засновником цієї школи, В.Г. Бєлінський зазначає народність його творчості, оригінальність і самобутність, силу впливу на російську літературу.
З листа М.О. Константиновському: «Мені здається, що в мені й віри немає зовсім; визнаю Христа богочоловіком тільки тому, що так велить мені розум мій, а не віра. …Хочу вірити. І, попри все це, я насмілююсь тепер йти вклонитися Святому Гробу. Цього мало: хочу молитися за всіх і все, що тільки є в російській землі і вітчизні нашій».
Січень, 18. З листа О.А. Іванову: «Що ж до житейських турбот і обставин, то вони тепер у всіх погані, стан у всіх сутужний. Все це спонукає мене не покладатися на те, що буде, і пришвидшити від’їзд мій у Святу Землю. …Я збираюся виїхати днями, — тим більше, що залишатися в Неаполі не зовсім весело. В місті неспокійно; що буде, бозна».