Прислів’я, приказки, примовки і фрази малоросійські надруковані: Там само. — С. 553‒556. Про Малоросію. Загадки: Там само. — С. 538‒539.
Про середні віки
Уперше надруковано в «Журнале Министерства просвещения» (1834. — Ч. З, № 9, отд. 2. — С. 409‒427). Пізніше увійшла до книги «Арабески, разные сочинения Н.В. Гоголя» (1835). Перша редакція написана на початку 1834 р., перероблена в серпні-вересні того ж року. В листі до М. Максимовича від 23 серпня 1834 р. Гоголь писав: «Я тружусь як віл, відчуваючи, що це останній рік, але тільки не над казенною роботою, тобто не над лекціями, які у нас ще не починалися, а над власними своїми речами» (X, 339). Цю статтю Гоголь згадує пізніше у листі до М. Погодіна від 14 грудня 1834 р.: «Не дивись на статтю “Про середні віки” в департаментському часописі. Вона проговорює тільки так, щоб сказати що-небудь і лише дещо додати вогню слухачам у бажанні дізнатися те, про що ще треба розказати, що воно таке» (X, 344).
Імовірно, стаття була написана на замовлення міністра народної освіти С.С. Уварова, як і стаття «Про малоросійські пісні». Обидві статті, а також «План викладання загальної історії» були перевіркою для Гоголя, який претендував на кафедру загальної історії в Київському університеті. В листі до М. Максимовича від 8 червня 1834 р. письменник виказує надію, що Уваров «благоволить до мене і дуже задоволений моїми статтями. Здається, який сильний авторитет!» (X, 322). Але мрія переїхати до Києва, з яким Гоголь пов’язував великі надії у вивченні української народної культури, не здійснилася. Натомість Гоголь отримав посаду професора середньовічної історії у Петербурзькому університеті й у вересні 1834 р. почав лектуру саме з цієї статті, яка стала прологом до курсу. Гоголь планував багатотомну історію середніх віків. У листі до М. Погодіна від 22 січня 1835 р. він пише про 8, «якщо не 9», томів своєї історії (X, 348). Але, як і багатотомна історія Малоросії, ця історія не була написана. З погляду сучасної медієвістики, гоголівські праці — помітна віха в історії вітчизняної науки: «Гоголя по праву можна назвати одним з перших медієвістів, безпосереднім попередником Т. Грановського» (див.: Семенов В.Ф. Гоголь — историк-медиевист // Из истории западноевропейского Средневековья. — Μ., 1972. — С. 20).
Переклад здійснено за вид.: Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 17 т. — [М.; К.]: Изд-во Московской патриархии, 2009. — Т. 7. — С. 177‒187.
Шлецер, Міллер і Гердер
Уперше надруковано у книжці «Арабески» (Ч. 2. — С. 9‒21). Стаття, датована автором 1832 р., присвячена трьом видатним німецьким ученим, яких Гоголь називає «великими зодчими загальної історії».
Гоголь, роздумуючи над питаннями філософії історії і популяризації історичних знань, приходить до думки, що сучасний історик має поєднати глибинну плідність Гердера, полум’яність погляду Шлецера, захопливо цікаву оповідь Вальтера Скотта і Міллера з «шекспірівським мистецтвом розвивати крупні риси характерів».
Стаття формулює погляд письменника на історико-літературний жанр, який був втілений в творчості 30-х років.
Про архітектуру нинішнього часу
Уперше надруковано в книзі «Арабески» 1835 р. Написано в 1834 р., автором датована 1831 р.
Звернення до питань архітектури є логічною ланкою розмислів Гоголя про переоблаштування сучасного світу. В цій статті вже помітні утопічні інтенції Гоголя в устремлінні розбудови сучасного міста у формах, найбільш відповідних духовному буттю людини. Дослідник історії архітектури зазначає: «Гоголь чи не першим у Росії сформулював положення, що вивчення минулого є верстовою дорогою сучасного зодчества» (див.: Кириченко Е.И. Русская архитектура 1830‒1910-х годов. — Μ., 1982. — С. 85).
Гоголь пов’язує найвищі досягнення готичної архітектури з християнським ученням, вважаючи згасання «ентузіазму середніх віків» причиною занепаду величі архітектури. Оновлення архітектури, повернення її до «основної законодавчої ідеї — висоти» — це і є «будівля християнському Богу», яку може спланувати лише архітектор — «творець і поет». Невдоволення сучасним станом речей і бажання оновлення світу — домінуючий пафос цієї статті, де розмова про архітектуру стає приводом до розмислів про оновлення, Преображення сучасного світу.
Переклад здійснено за вид.: Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 17 т. — [М.; К.]: Изд-во Московской патриархии, 2009. — Т. 7. — С. 255‒273.