БРАТ СЕСТРУ В ГОСТІ КЛИЧЕ
Брат сестру в гості кличе,
А невістка дулі тиче.
Брат сестру завертає,
А невістка нишком лає.
— Ой завертай, милий, коні,
Поїдьмо із господи,
Поїдьмо із гостини,
Щоб у брата не доїли,
Щоб братове не поїли.
Я до тебе, брате, не обідати,
А я до тебе, брате, одвідати.
Не до тебе, брате, а до діток твоїх,
Щоб вони знали тіток своїх.
ОЙ НЕ ЗНАЛА БІДНА ВДОВА, ЯК ХЛІБА РОБИТЬ
Ой не знала бідна вдова, як хліба робить,
Та наняла медведонька за плугом ходить,
А вовчика сіренького — воли поганяти,
А зайчика [куценького] — передні водити,
А лисицю-горпиницю — обідать варити.
Як розсердився медведонько та й плуг поламав,
А вовчичок сіренький воли розігнав,
А зайчик куценький й собі поскакав.
А лисиця-горпиниця горшки побила,
От так тая бідна вдова хліба робила.
ПРИЇХАЛИ ПАНИ СВАТАТИ ВДОВИ
Приїхали пани сватати вдови:
— Здорова, удовонько, зелена дібровонько!
Скажи, й удово, скажи, небого, скільки ти дітей маєш?
Чом правдоньки не скажеш?
— А у мене діток повнісінький куток,
Був би ти хазяїном.
Приїхали пани сватати вдови:
— Здорова, удовонько, зелена дібровонько!
Скажи, й удово, скажи, небого,
Скільки ти волів маєш?
Чом правдоньки не скажеш?
— А у мене волів дванадцять плугів,
Був би ти хазяїном.
Приїхали пани сватати вдови:
— Здорова, удовонько, зелена дібровонько!
Скажи, й удово, скажи, небого,
Скільки ти коров маєш?
Чом правдоньки не скажеш?
— А у мене коров — аби ти здоров,
Був би ти хазяїном.
Приїхали пани сватати вдови:
— Здорова, удовонько, зелена дібровонько!
Скажи, й удово, скажи, небого,
Скільки ти овець маєш?
Чом правдоньки не скажеш?
— А у мене овець повненький хлівець,
Був би ти хазяїном.
Приїхали пани сватати вдови:
— Здорова, удовонько, зелена дібровонько!
Скажи, й удово, скажи, небого,
Скільки ти конів маєш?
Чом правдоньки не скажеш?
— А у мене конів дванадцять табунів,
Був би ти хазяїном.
ОЙ ВИВЕЛА ПЕРЕПІЛОЧКА ДІТИ
Ой вивела перепілочка діти,
А пішла у пшениченьку сидіти.
— Дітоньки мої, горенько мені з вами,
Ой що не маю хазяїна меж вами.
— Не журись, ненько, не журись нами,
Як поростемо, розойдемося самі.
Не журись, ненько, ти ні рано, ні пізно,
Як поростемо, розорюємося різно.
Розойдемося, ненько, по горах, по долинах,
Буде нас, ненько, по чужих українах.
Ой люди, ненько, будуть пановати,
Ми будем, ненько, у людей горювати.
Не шукай нас, ненько, ні в горах, ні в долинах,
Шукай нас, ненько, по чужих українах.
Одно ж піде в ліс, а друге у пролісся,
Ти, стара ненько, ти на нас не надійся.
ЛІТА МОЇ, ЛІТА, ЛІТА МОЛОДІЇ
— Літа мої, літа, літа молодії,
Де ж ви поділися за часи малії?
Та й відібрали літа маленькії діти,
Відібрали сили все дочки та сини.
Та сини ж мої, сини, сини соловейки,
Та запрягайте коні, коні вороненькі,
Доганяйте літа, літа молоденькі.
— Та ненько ж ти наша, ти, ненько старенька,
Коники потомим і літ не догоним.
— Та сини ж мої, сини, сини соловейки,
Завертайте літа, літа молоденькі.
Та уже ж моя старость до мене приходить,
Ой діточки мої, не пускайте її,
Голуб’ята мої, завертайте її.
Та уже ж моя старость у сінечки вступила,
Ой діточки мої, не пускайте її,
Голуб’ята мої, завертайте її.
Уже моя старость в світлоньку вступила,
Ой діточки мої, завертайте її,
Голуб’ята мої, шануйте її.