Балади
ОЙ ПІДУ Я В ОГОРОДИ, НАЩИПЛЮ ШАЛЬВІЮ
Ой піду я в огороди, нащиплю шальвію,
Ой же, гой же, нащиплю шальвію.
Нащипавши шальвійки, та зов’ю вінок,
Ой же, гой же, та зов’ю вінок.
А ізвивши віночок, пущу й на Дунай,
Ой же, гой же, пущу й на Дунай.
Хто до вінка припливе, той милий буде,
Ой же, гой же, той милий буде.
Озоветься кролевич на сивім коні,
Ой же, гой же, на сивім коні:
— Я до вінка припливу та й милим буду,
Ой же, гой же, та й милим буду.
Єще ж конь не приплив, та й уже потопав,
Ой же, гой же, та й уже потопав.
— Біжи, біжи ти, мій коню, в свою сторону,
Ой же, гой же, в свою сторону,
Та не кажи ти, мій коню, що я й утопився,
Ой же, гой же, що я й утопився.
Іскажи ти, мій коню, що я оженився,
Ой же, гой же, що я й оженився.
Були у мене старости — в воді порості,
Ой же, гой же, в воді порості.
Були у мене світилки — на небі зірки,
Ой же, гой же, на небі зірки.
Були у мене сванечки — у морі пліточки,
Ой же, гой же, у морі пліточки.
Були у мене бояри — риба-окуні,
Ой же, гой же, риба-окуні.
ОЙ ІШОВ ПАРЕНЬ ДОРОГОЮ
Ой ішов парень дорогою,
Дорогою стовбовою,
Зустрів дівку-сироточку,
Сироточку-сімліточку:
— Ой дівочко-сироточко,
Сироточко-сімліточко,
Загадаю загадочку,
Скажи, дівко, всю правдочку:
Ой що в’ється коло древця?
Ой що росте без корінця?
Ой що біжить без прогону?
Ой що світить круту гору?
Ой що палить без жарини?
Ой що плаче без дівчини?
— Ой я цеє добре знаю,
Козакові одгадаю:
Ой що в’ється коло древця —
Ой хміль в’ється коло древця,
Камінь росте без корінця,
Вода біжить без прогону,
Місяць світить без прозору,
Сонце пече без жарини,
Парень плаче без дівчини.
ОЙ ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ, ДОРОГОЮ КОЗАК ІДЕ
Ой із-за гори вітер віє, дорогою козак іде,
Зустрів дівку-сироточку, сироточку-сімнадцятьліточку.
— Ой дівочко-сироточко, сироточко-сімнадцятьліточко,
Загадаю загадочку, скажи ж мені всю правдочку:
Ой що в’ється коло древця, а й що росте без корінця?
Ой що біжить без прогону, хто світить круту гору?
Дівчина її узнала, козакові одгадала:
— Козаченько молоденький, ой хміль в’ється коло древця,
Камінь росте без корінця,
Вода біжить без прогону,
А місяць світить круту гору.
ОЙ ІШЛА ДІВКА ДО БРОДУ ПО ВОДУ
Ой ішла дівка до броду по воду
Та уподобала козака на вроду.
Ой іще дівка води не набрала,
Уже з козаченьком на розмові стала.
— Ти, козаче, ти славний собою,
Возьми мене у човничок з собою.
Єще дівка у човник не вступила,
Десь удалася серед моря хвиля,
Вивернуло щуку-рибу зо дна,
Викинуло молоду дівчиноньку з човна.
Три козаченьки коні наповали,
Вони собі стиха розмовляли.
Один каже: «Синє море грає»,
Другий каже: «Дівка потопає».
Третій каже: «Хоть коника збуду,
Таки ту дівку рятувати буду».
— Ой рятуй мене, молодий козаче,
Ой бери з мене дорогую плату.
— Ой я не хочу з тебе плату брати,
Ой хочу тобі дружиною стати.
— Ой і хоть буду у море потопати,
Таки не хочу дружиною стати.
— Ой подай, брате, довгую ломаку,
Приштикнути дівку-полежаку,
Ой подай, брате, довгую тичину,
Приштикнути молоду дівчину.
Ой не жаль мені баєвої юпки,
Ой як жаль мені дівчини-голубки.
Ой не жаль мені синьої китайки,
Ой як жаль мені дівчини-коханки;
Ой не жаль мені доброго намиста,
Ой як жаль мені дівчини до мислі.
ОЙ СЕВЕРИНЕ, СЕВЕРИНОЧКУ
— Ой Северине, Севериночку,
Сватай мене, дівчиночку,
Сватай мене, молодую.
— Ой я б тебе, дівчино, сватав,
Та боюся твого брата,
Отруй, дівко, свого брата.
— Ой я б його отруїла,
Так не знаю того зілля.
— Піди, дівко, в чисте поле,
В чистім полі дві ямини[128]
На ямині дві гадини.
Та на ямину сонце пече,
А гадині з рота тече.
Підстав, дівко, коновочку
Під гадючу головочку,
Возьми, дівко, з рота піни,
Отруй, дівко, брата свого.
— Мого брата нема дома,
А мій братик у дорозі,
А чарощі у острозі.
Ой приїхав брат з дороги,
А чарощоньки з остроги.
Брат до сестри з радощами,
Сестра к брату з чарощами.
— Ой пий, сестро, вперед сама.
— Ой я, брате, давно пила,
Се для тебе зготовила.
Скоро братичок напився,
За сердечко й ухопився,
З кониченька похилився:
— Гірке, сестро, твоє пиво,
За серденько й ухопило.
Ой що сестриця-родина
Свого брата й отруїла.