ЯК ПОЇХАВ КОРОЛЕВИЧ НА ПРОГУЛЯННЄ
Як поїхав королевич на прогуляннє,
Та покинув Галюточку на горюваннє.
Прив’язав коня до явора, сам ліг спочивать.
Ой приснився, привидівся чудний, дивний сон:
Під правою та рученькою місяць ізійшов,
Із-під лівої, з-під білої рученьки вилинув сокол.
Як поїхав королевич до бабусеньки:
— Бабусенько, голубонько, відгадай сей сон:
Із-під правої та рученьки місяць ізійшов,
Із-під лівої, із-під білої вилинув сокол.
— Ой поїжджай, королевич, до свого двора,
Та вже ж твоя Галюточка сина родила,
Понаймала мамок, няньок, сама полягла.
Як поїхав королевич до свого двора,
Ой як вийшла против його щонайстарша свість:
— Здоров, здоров, чужий зять, тепер ти не наш,
Та вже ж твоя Галюточка сина родила,
Понаймала мамок, няньок, сама полягла.
Як увійшов королевич в нову світлицю —
Лежить його Галюточка на всю скамницю.
ОЙ ПОЇХАВ ОЛЕКСАША ІЗ ДОМУ В ДОРОГУ
Ой поїхав Олексаша із дому в дорогу
Та покинув дома жену нездорову.
Та поїхав Олексаша в зелені поля,
Ой оглянеться назад, а за ним слуги біжать:
— Ой вернися, Олексаша, вернися додому,
То уже твоя жена Богу душу оддала.
Не доїхав Олексаша до нового двора, —
Ой думає ж Олексаша, що дрова рубають,
Аж то його жені труну доробляють.
Ой не дійшов Олексаша до нової світлиці, —
Ой думає Олексаша, що зозулі кують,
Що зозулі кують, солов’ї щебечуть,
Аж то малі, малі діточки по матері плачуть.
— Ой цитьте, діточки, цитьте, малії,
Коли б вернулися літа молодії.
Та поїду, діточки, у два городочка,
Та куплю вам діточки, а два теремочка.
Один теремочок — червоне намисто,
Другий теремочок — матір молодую.
— Нехай же той, таточко, терем загориться,
Червоне намисто докупи золлється,
Нехай же та мачуха у гроб западеться,
А ненька рідненька на сей світ зведеться.
ВІЄ ВІТЕР, ПОВІВАЄ
Віє вітер, повіває,
Батько сина виряджає:
— Та іди, сину, пріч од мене,
Та не Любляна жена й в тебе.
— Ой я, тато, три сестри маю,
Та всіми трьома замишляю:
Найстарша йде, коня веде,
Середуща йде, сідло несе,
Найменша йде, хустку несе,
А хустку дає й приказує:
— Ой брате наш, не кидай нас,
Ой як будеш нас покидати,
То буде тебе Бог карати.
— Піди, сестро, до Дунаю,
Набери, сестро, води з краю,
А із другого — піску жменю
Та посій, сестро, по каменю.
[Як той твій пісок зійде,
Тоді брат з походу прийде].
Та нема дощу, нема сходу,
Нема братика з походу.
Та нема [сходу, нема] цвіту,
Пійшов братик по всім світу.
СВЕКОР НЕВІСТКУ СИЛЬНО НЕ ЗЛЮБИВ
Свекор невістку сильно не злюбив,
А свекруха незнавиділа
Та й послала льону полоти:
— Льон виполи да додому не йди,
Встань же ти в полі билиною,
Билиною і крушиною,
Що без вітру шатаються,
А без сонця украшаються.
Ой приїхав мій син з дороги
Та уклонився матусі в ноги:
— Ненько ж моя, ненько старенька,
Ой я їздив, увесь світ проїжджав,
Та не бачив такої билини,
Що без вітру шатається,
А без сонця украшається.
— Возьми, синку, гостру сокиру,
Піди зрубай тую билину.
Взяв синок гостру сокиру,
Пішов рубати тую билину.
Та раз кинув та й прокинув,
Вдруге кинув — вона загула,
Втретє кинув — заговорила:
— Не рубай мене, милий, я твоя мила,
Се твоя ненька так ізробила,
Діток маленьких посиротила,
Тебе, молодого, та завдовила.
Ой приїхав мій син з дороги,
Та й уклонився матері у ноги:
— Ненько ж моя, ненько старенька,
Негаразд ти се зробила,
Діток маленьких осиротила,
Мене, молодого, та завдовила.
ОЙ НА ГОРІ РОМЕН ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ
Ой на горі ромен зелененький,
Розгулявся козак молоденький.
Нема впину вдовиному сину,
Ізсушив, ізв’ялив чужую дитину.
Під горою комора стояла,
А в коморі свічечка сіяла,
Ой там мила білу постіль слала,
Та із постіллю тихо промовляла:
— Постіль біла, та не буду спати,
Ой буду я у кроваті стояти.
Що звечора свічечка горіла,
Опівночі нагайка шуміла,
А к світові мила одубіла.
Лежить мила, як бумага, синя;
Стоїть милий, так як папір, білий.
— Треба, сину, людей збирати,
Треба, сину, миленьку ховати.
— Нащо, мати, людей турбувати,
Треба, мати, думати-гадати,
Кого, мати, кату до рук дати.
Що ти, мати, порадниця у хаті,
Що ти, мати, у коморі стояла,
[Та] як мила мученьку приймала,
Чом ти мене, мати, не спиняла?
Та ще, мати, мене наущала:
— Ой бий, сину, чужую дитину.