Рекрутські та солдатські пісні
ОЙ ГАЛОЧКИ-СИЗОПЕРОЧКИ, ПІДІЙМАЙТЕСЬ ВГОРУ
— Ой галочки-сизоперочки, підіймайтесь вгору,
Молодії новобранці, вернітесь додому!
— Ой раді б ми піднятися, туман налягає,
Ой раді б ми вертатися, гетьман не пускає.
Бодай гетьман щастя не мав, ні кошовий — долі,
Пішли наші новобранці не по своїй волі.
ТА НЕ ХИЛИСЯ, ЯВОРОНЬКУ, ЩЕ Ж ТИ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ
Та не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький,
Не журися, козаченько, ще ж ти молоденький.
Та не рад явор хилитися, вода корень миє,
Не рад козак журитися, так серденько мліє.
Та нещасливий козаченько без долі вродився,
Взяли його в неволеньку, він сльозами вмився,
Та взяли його в неволеньку, забили в кандали,
Як забили й у кандали, ведуть перед пани.
Як привели перед пани, та й стали питати:
— Чи є у тебе, козаченько, отець та мати,
Що як станеш на камені, то й підківки знати?
— Якби в мене, пани мої, матуся рідненька, —
А то б у мене щонеділі сорочка біленька.
А то в мене, пани мої, не матуся — тітка,
В неї сини, як соколи, а я, як сирітка.
Та ведуть селом, ведуть мостом, крюком очіпають,
За ним іде два братика, сильненько ридають.
ГУЛЯЛА МАРУСЕНЬКА В САДУ ТА Й ЗАСНУЛА
Гуляла Марусенька в саду та й заснула,
Прийшов мій Ванюша, й а все чула,
Що люди говорять не з правдою,
Хотять уловити з громадою,
В солдати оддати неволею.
— А я того, Маруся, не боюся,
Богу, государю одслужуся,
Як піду додому, оженюся,
Возьму собі жінку паняночку,
У новім городочку дворяночку.
Наймитські пісні
ОЙ ПОЛЕТИ, ГАЛКО, ДЕ МІЙ РІДНИЙ БАТЬКО
Ой полети, галко, де мій рідний батько,
Нехай мене одвідає, коли йому жалко.
Галочка літає, батенька немає,
Ой десь йому не жаль мене, що не одвідає.
Ой попливи, й утко, против води прудко
Та накажи моїй неньці, щоб прибула хутко.
Утінка плаває, а матінки немає,
Ой десь їм не жаль мене, що не одвідають.
Ой полети, орле, де мій братик оре,
Нехай мене одвідає, яке мені горе.
Ой орел літає, братика немає,
Ой десь йому не жаль мене, що не одвідає.
Ой пошлю я синицю по рідну сестрицю,
Нехай мене одвідає, та безталанницю.
Синиця літає, сестриці немає,
Ой десь їй не жаль мене, що не одвідає.
Ой пошлю чечітку по рідную тітку,
Нехай мене одвідає, бідную сирітку.
Чечітка літає, а тітки немає,
Ой десь же їй не жаль мене, що не одвідає.
ОЙ НЕТЯГО, НЕТЯГО, НЕТЯЖЕНЬКО МОЯ
— Ой нетяго, нетяго, нетяженько моя,
Де заслужчина твоя?
— Ой служив же я у вдови, ой служив же я в небоги
А сім год ще й чотири.
Ой прийшлося до того, що платися ти, вдово,
Бо я в тебе служив довго.
Ой вивела вдова, вивела небога
Сім пар волів ще й чотири:
— Ой дивітеся, люди, і судіте, громада,
А чи сходно воно буде?
— Ой не сходно, й удово, не сходно, небого,
Бо я в тебе служив довго.
— Ой нетяго, нетяго, і т. п.
Ой вивела вдова, вивела небога
Сім пар коров ще й чотири:
— Ой дивітеся, люди, і судіте, громада,
А чи сходно воно буде?
— Ой не сходно, й удово, не сходно, небого,
Бо я в тебе служив довго.
— Ой нетяго, нетяго, нетяженько моя,
Де заслужчина твоя?
— Ой служив же я у вдови, ой служив же я в небоги
Аж сім літ ще й чотири.
Ой прийшлося до того, що платися ти, вдово,
Бо я в тебе служив довго.
Ой вивела вдова, вивела небога
Пару конів в наряді:
— Дивітеся, люди, і судіте, громада,
А чи сходно воно буде?
— Ой не сходно, й удово, не сходно, небого,
Бо я в тебе служив довго.
— Ой нетяго, нетяго і т. п.
Ой вийшла вдова, вийшла небога,
Сама молода в наряді:
— Дивітеся, люди, і т. п.
— Ой нетяго, нетяго і т. п.
Ой вивела вдова, вивела небога
Свою дочку в наряді:
— Ой дивітеся, люди, і судіте, громада,
А чи сходно воно буде?
— Ой сходно, вдово, сходно, небого,
Бо я в тебе служив довго.