У НАШІМ СЛАВНІМ ГОРОДІ ПІД БЕНДЕРОЮ
У нашім славнім городі під Бендерою
Собиралася сильна варвія[133] царю білому.
А по тій же сильной варвії гетьман проїзжає,
Він піхотних реб’ятушек проіскуває:
— Ви, піхотнії реб’ятушки, не печальтеся,
Надівайте білоє платтє, мундир на себе.
Заряжайте ясное ружжо чорним порошком,
Забігайте ви за турком темненьким лужком.
— Коли б же нам до города довалитися,
Сейчас тому отаману поклонитися.
Ой мали ми, пане гетьмане, Бендерю достать,
Розсукині сини пани волі не дали,
Тільки моїм реб’ятам жалю завдали.
Жартівливі й танцювальні пісні та приспівки
ОТЦЕ ІДУ, ОТЦЕ ІДУ ПО КОЛІНА В ЛОБОДУ
— Отце іду, отце іду по коліна в лободу,
Та до тої дівчини, що хороша на виду.
В огороді бузина та посаженая,
Чортова дівчина, яка зряженая.
В огороді бузина перекопаная,
Чортова дівчина, яка коханая!
В огороді бузина перерубленая,
Чортова дівчина перелюбленая.
— В огороді бузина, на ній листу нема,
Не цілуй, не милуй, коли хисту нема.
В огороді бузина, глибоко коріння,
Ой хто мене поцілує, заробить спасіння.
І шумить, і гуде, дробен дощик іде,
А хто ж мене, молодую, та додому доведе?
Озоветься козак на солодкім меду:
— Гуляй, гуляй, дівчинонько, я додому доведу.
— І не йди, й не веди, і славоньки не роби,
Нехай мене той веде, що до мене часто йде.
ВЕСЕЛИВСЯ КОЗАЧЕНЬКО ТА Й НЕ ОГЛЯДІВСЯ
Веселився козаченько та й не оглядівся,
Як полонила серденько дівчина Марися,
Така біла, повна, гарна, що й не надивився,
Нема жінки, молодиці кращей, як Марися.
НАВАРЮ Я ЧЕЧЕВИЦІ
Наварю я чечевиці
Та поставлю на полиці.
Що се, з біса, нема з ліса,
Що се, братця, як баряться?
Чечевиця сходить, сходить,
Сам до мене парень ходить.
Що се, з біса, нема з ліса,
Що се, братця, як баряться?
ОЙ МАТИ, ЛЮБЛЮ ГРИЦЯ
Ой мати, люблю Гриця,
Що на конику вертиться,
Люблю Гриця-молодця,
Що Гриць [мені] до лиця.
Гарний хлопець, гарно ходить,
Гарно й його мати водить, —
Кожух новий, комір сивий,
Гарний парень чорнобривий.