Амброуз Бірс. Зібрання творів. Оповіді про солдатів і цивільних. Чи може таке трапитися?
Ambrose Bierce. The Collected Works. Tales of Soldiers and Civilians. Can Such Things Be?
З англійської переклав Олег Король
Вашій увазі пропонуються твори, що свого часу виходили у трьох найвідоміших збірках Амброуза Бірса, американського класика і творця темної готичної літератури — «Оповіді про солдатів і цивільних», «У вирі життя», «Чи може таке трапитися?»
Інший класик літератури химерного і надприродного, Г. Ф. Лавкрафт, високо цінував творчий доробок Бірса, який певною мірою вплинув і на нього самого. ГФЛ, зокрема, зазначав:
Ближче до справжньої величі перебував ексцентричний і похмурий журналіст Амброуз Бірс, який теж брав участь у Громадянській війні, але вцілів і написав декілька безсмертних оповідань, а потім зник 1913 року в загадковому тумані, немов створеному його власною зловісною фантазією. Бірс був відомим сатириком і памфлетистом, однак своєю літературною славою він завдячує похмурим і жорстоким оповіданням, переважна частина яких пов’язана з Громадянською війною і які складають найяскравішу та найдостовірнішу картину, що будь-коли існувала в літературі. Правду кажучи, всі оповідання Бірса належать до літератури жаху, і якщо багато з них торкаються лише фізичного чи психологічного жаху Природи, то найвизначніші ведуть мову про надприродне зло і вносять значний вклад в американський фонд літератури про надприродне.
Переважна більшість цих оповідань українською мовою публікується вперше.
Перекладено за джерелами:
The Project Gutenberg EBook. The Collected Works of Ambrose Bierce, Vol. II: In the Midst of Life; Tales of Soldiers and Civilians, by Ambrose Bierce The Project Gutenberg EBook. Can Such Things Be? by Ambrose Bierce
Оповіді про солдатів і цивільних
І. СОЛДАТИ
Вершник у небі
Випадок на мості через Совиний струмок
Чикамоґа
Син богів
Один із пропалих безвісті
Убитий під Ресакою
Бій у Култеровій впадині
Жорстока сутичка
Прикінчити з милосердя
Паркер Андерсон, філософ
Джупітер Доук, бригадний генерал
Сутичка аванпостів
Історія про сумління
Офіцерське поріддя
Один офіцер, один солдат
Джордж Терстон
Пересмішник
II. ЦИВІЛЬНІ
Чоловік, що виходив із «носа»
Пригода у Браунвіллі
Сумнозвісний заповіт Ґілсона
Прохач
Сторож покійника
Людина і змія
Лихо, а не баба
Відповідне оточення (Підхоже оточення)
Житель Каркоси
Забите вікно
Середній палець правої ноги
Вівчар Гайта
Леді з Червоного Коня
Очі пантери
Чи може таке трапитися?
Смерть Галпіна Фрейзера
Таємниця Макаргерового яру
Однієї літньої ночі
Дорога в місячному світлі
Діагноз смерті
Повелитель Моксона
Один із близнят
Долина привидів
Глечик сиропу
Галюцинація Стейлі Флемінґа
Віднайдене «я»
Малий блукач
Нічні події в Ярузі Мерця
За стіною
Психологічна катастрофа
Похорон Джона Мортонсона
Царство ілюзій
Годинник Джона Бартайна. Історія, яку розповів лікар
Клята Тварюка
Незнайомець
Гіпнотизер
ОПОВІДІ ПРО СОЛДАТІВ І ЦИВІЛЬНИХ
І. СОЛДАТИ
Вершник у небі
І
Восени 1861 року одного сонячного пообіддя у лавровому гайку край дороги в Західній Вірджинії1 лежав солдат. Лежав долілиць, розпростершись і поклавши голову на ліве передпліччя. Випростана права рука вільно тримала рушницю. Якби не ця розслаблена поза, якби не легке посмикування патронташа на ремені ззаду, то можна було б подумати, що це мрець. Але солдат просто заснув на посту. Коли б таке викрилося, то невдовзі він і справді згинув би. Смерть була б заслуженою й справедливою карою за цю провину.
Лавровий гай розкинувся біля повороту дороги, що спускалась із стрімкого пагорба на південь, а далі круто повертала на захід і яких сто ярдів ішла вздовж височини. Тоді знову повертала на південь і, звиваючись, ішла лісом додолу. Біля другого повороту стояла велика пласка скеля. Нависала обривом над глибокою долиною. Впустити звідти камінь – тисячу футів падатиме, поки долетить до верховіття сосон. Солдат лежав на іншому відрозі тої самої скелі. Якби не спав, то бачив би не тільки частину дороги, але й все урвище. І паморочилося б йому в голові.
Усе навкруги поросло лісом. Лише з північного боку долини розлягалася невеличка галявина, якою тік ледь помітний звідси струмок. Лука не більша, ніж звичайне подвір’я; кілька акрів трохи світлішої барви, ніж навколишній ліс. Ген за нею простягався хребет височезних скель, на які забиралася дорога. Звідси галявина здавалася зовсім окремішньою, самою по собі. Годі було вгадати, як до неї вийшов путівець і як покинув її, звідки й куди течуть води потічка, що ділить долину надвоє там, долі, тисячу футів під ногами.