Нічого не оминуто увагою; все в житті і цих двох вояків, і їхніх сучасників, і їхніх предків складалося так, щоб свого часу сталося те, що мало статися. Якби трапився якийсь огріх у цих довжелезних ланцюгах взаємозв’язків, то рядовий Сірінґ таки вистрелив би цього ранку по конфедератах і, либонь, промахнувся б. Огріху не трапилося. Капітан артилерії, ждучи своєї черги відступити й не маючи нічого кращого до роботи, розважався тим, що оглядав усе навкруги. І ось, помітивши на пагорбі кількох чоловік та сприйнявши їх за офіцерів-федералів, вистрілив. Ядро пролетіло високо понад ціллю.
Коли Джером звів курок і приглядався до солдатів, міркуючи, куди б ото поцілити, щоб осиротити дитину, чи залишити вдовою жінку, чи відібрати у матері сина, – а то й усе за одним махом, бо ж рядовий-ординарець, хоч уже вдруге відмовився від підвищення, та був не без амбіцій, – він раптом почув зловісний шум угорі, ніби від крил хижого птаха, що накидається на здобич. Не встиг розвідник і зогледітися, як шум виродився в жахітливий хрипкий рев. Ядро оглушливо врізалося в стовп хисткої повітки, розтрощило його, і вся ця недоладна, бридка споруда з тріском завалилася, здійнявши клуби засліплюючого пороху.
Опритомнівши, Сірінґ не відразу втямив, що скоїлося. Якусь мить, ще не розплющивши очей, вважав себе мерцем у домовині, й силкувався пригадати хоч щось із похорону. Здавалося, його дружина вклякла на могилу й додає ваги землі, що, проламавши віко, тисне на груди небіжчика. Коли діти не вблагають маму піти додому, то тато задихнеться. Якесь безглуздя. «Я не можу озватися до неї, – подумав він, – адже мертві не говорять. А якщо розплющу очі, їх засипле землею».
Джером розплющив очі. Безмежжя блакитного неба понад верховіттям. Дерева застує щось кутасте, сіро-буре, безладно помережане лініями. Усе це страшенно далеко, так далеко, що аж втомлює зір. Мить перед тим, коли солдат склепив повіки, сяйнуло нестерпно сліпуче світло. У вухах застугоніло. Було чути щось схоже на глухі удари хвиль об берег, а на цьому тлі – чи, може, з-поза нього – виразні слова: «Джероме Сірінгу, ти потрапив у пастку. Як щур, щур, щур».
Зненацька запала мертва тиша. Запанувала чорнюща пітьма, прийшов безконечний спокій. Свідомий свого становища, знаючи, що опинився в пастці, Сірінґ став пригадувати все, що трапилося. Знову розплющив очі. Хотів розвідати, дізнатися про розташування армії конфедератів.
Затиснутий уламками, він лежав похило. Спина опиралася на міцну балку. Ще одна балка – впоперек грудей. Йому вдалося трохи посунутися, отож вона вже не придушувала. Годі було її зрушити з місця. Розпірка притискала ліву руку до купи дощок.
Злегка розсунуті й випростані ноги до колін покривала гора дерев’яччя, височіла понад видноколо. Ніяк було поворухнути головою, хіба що очима водити. Частково вільна тільки права рука.
– Мусиш допомогти нам вибратися з цієї халепи, – сказав їй Сірінґ. Однак не міг видобути її з-під важкої балки. Лише на яких шість дюймів можна повести передпліччям.
Солдат не мав серйозних ран і не відчував болю. Оглушив його відбитий ядром уламок стовпа. Не більш як кілька секунд тривали дивовижні видіння в непритомності й отямленні. Мабуть, так, бо ще не осіла пилюка, а голова вже думає над тим, що сталося.
А тепер права рука марно силкується вхопитися за балку, що нависає над грудьми. Ніяк не вдається вивільнити плече й пропхати лікоть попід дерев’яним брусом. Той брус притискає також коліна. Даремно поборюкавшись, чоловік облишив ці потуги й став міркувати, чи не можна було б дотягтися до котроїсь із дощок, навалених на ноги.
Розглядаючи цю купу, він зауважив якесь блискуче кільце – якраз навпроти очей. Спершу здалося, що всередині щось дуже чорне, якихось півдюйма в поперечнику. І раптом до свідомості дійшло: оця чорнота – це порожнеча, а кільце – дуло власної ж рушниці, заваленої мотлохом. На коротку мить полегшало від того, що загадку розгадано. Видно частину цівки до місця, звідки вона випинається з дерев’яччя. Правим оком можна побачити її ліву частину, лівим – праву. Коли глянути правим оком, то здається, що рушниця націлена на ліву частину голови. І навпаки. Цівку видно зісподу. Дуло спрямовано просто в середину лоба.