14 січня 1862 р. Я надіслав Президентові письмове прохання затвердити контракт, за яким мій шуряк достачатиме підпорядкований мені військовий округ зброєю та різною амуніцією. Така діяльність якнайкраще відповідатиме виробничим і торговельним інтересам нашої країни. Аби поповнити наші збройні лави, до Джейгока, що за три милі звідси, прибуло угруповання канонірів. Вся моя бригада помарширувала до Джейгока, щоб ескортувати їх до міста, але їхній голова сприйняв моїх підвладних за представників опозиційної партії й відкрив вогонь по очільниках процесії. Через незвичайний шум гарматних пострілів (я й не гадав, що таке може бути!) мій кінь так схарапудився, що я мимоволі вилетів із сідла. Почалося безладдя, і нашу зустріч довелося відкласти. Повернувшись у табір, я виявив, що під час нашої відсутності делегація від ворога перейшла річку й розподілила між собою всі наші хлібини й рибини5. Я написав Президентові листа з проханням призначити мене губернатором території Айдахо6».
Із передовиці в газеті «Маверік» (Поузі, Іллінойс)
20 січня 1862 р.
«Захоплива розповідь бригадного генерала Джупітера Доука про бій під Дистиллеривіллом, надрукована в сусідній колонці, змушує серце кожного лояльного жителя Іллінойсу затрепетати з радості. Цей незрівнянний подвиг позначає початок нової ери у воєнній історії і, як каже генерал Доук, «закладає широкі й глибокі підвалини американської ратної доблесті». Оскільки ніхто з тамтешніх войовників, за винятком самого Джупітера Доука (він сам вартий цілого війська), не був призваний із округи Поузі, то наш доблесний автор-ватажок слушно зауважив, що публікувати список полеглих — це означає займати дорогоцінну газетну площу за рахунок набагато істотнішого. І справді, ось вам стратегічна хитрість, коли генерал Доук навмисно й напоказ покинув табір, щоб заманити туди підступних ворогів, спраглих убивати хворих і поранених. Ось нещасливі countertempus7 біля Джейгока, а опісля — блискавичний напад на спійманого у пастку супротивника, увінчаний сподіваним успіхом. Ось перелякані ворожі легіони, загнані в річку, яка стає на перешкоді переслідуванню. Всі ці «хвилюючі картини повеней і баталій» написані полум’яним пером, всі вони дуже цікаві, наче з роману взяті.
Воістину, правда дивовижніша від дійсності, а перо сильніше від меча. Завдяки могутності письменства — найтривкішого з усіх мистецтв – ми постали віч-на-віч з такими славними діяннями, як ці. Роль «Маверіка» тут другорядна – тільки зберегти для тисяч читачів спадок такого визначного дописувача, як Великий Полководець, що творить історію й пише її. Як майбутній Президент (з 1864 року; хай лиш Республіканські національні збори виголосять відповідну ухвалу) – бригадний генерал Джупітер Доук із Іллінойсу!»
Бригадному генералу Джупітерові Доуку від генерал-майора Блаунта Вордорґа
Луїсвілл, 22 січня 1862 р.
«Ваш лист, у якому Ви повідомляєте про своє прибуття до Дистиллеривілла, надійшов із запізненням. Тільки що мені принесли його (розпечатаного) солдати під білим прапором завдяки люб’язності командувача військової округи конфедератів. Цей офіцер попрохав мене запевнити Вас, що напад на Вашу бригаду він вважав і вважатиме актом жорстокості. Я теж так вважаю. Поводьтеся й далі войовничо, але навіть за найменшої ознаки атаки ворога негайно відступайте. Ваша позиція – це лише аванпост, втримувати який не передбачено».
Міністрові оборони від генерал-майора Блаунта Вордорха
Луїсвілл, 23 січня 1862 р.
«Маю достовірні дані, що біля річки Літтл-Баттермілк супротивник зосередив військові сили, які налічують двадцять тисяч чоловік. Згідно з Вашим розпорядженням генерал Доук командує невеликою бригадою, яка складається з недосвідчених новобранців і протистоїть цим силам. До моїх планів не входить стримувати просування ворога на цій ділянці, і я знімаю з себе відповідальність за все, що може статися із згаданою бригадою, поки нею командує Доук. Вважаю, що він дурень».
Генерал-майору Блаунтові Вордорху від міністра оборони
Вашингтон, 1 лютого 1862 р.
«Президент беззастережно довіряє генералові Доуку. Хай навіть ваша оцінка бригадного генерала й правильна, та, як виглядає, він розташувався дуже вдало. Натомість ваші плани, як здається, передбачають надто великі жертви задля вельми сумнівних переваг».