[87]Антилія (лат. Antillia) — легендарний острів, який, на думку картографів XV–XVI ст., існував в Атлантиці на захід від Піренейського півострова.
[88]Моарія — континент, який гіпотетично існував у Південній півкулі, від якого до нинішніх часів збереглися лише Нова Зеландія та прилегла до неї частина Полінезії.
[89]Найімовірніше, алюзія на так звані Хроніки Акаші (від санскритського ākāśa — «етер», «небо», «атмосфера») — у теософії та антропософії — світ думок, який перебуває поза межами фізичного світу, в ментальному плані буття, і містить у собі всі події, думки та наміри, які будь-коли відбувалися, відбуваються або відбуватимуться.
[90]Телуричний (від лат. tellus — «земля») — такий, що пов’язаний із Землею та її будовою.
[91]Ліга — міра довжини. Одна сухопутна ліга дорівнює 4,179 км.
[92]Люструм (від лат. lustrare — «очищати», «робити світлим») — проміжок часу тривалістю п’ять років.
[93]Орихалк — таємничий метал або сплав, який згадується давньогрецькими авторами ще у VII столітті до н. е. Платон згадував про орихалк у своєму діалозі «Критій», де описував Атлантиду, і зазначав, що цей метал видобувався у копальнях по всій Атлантиді та поступався цінністю лише золоту, проте на час створення того діалогу збереглася лише назва. Гесіод повідомляв, що з орихалку було зроблено щит Геракла.
[94]Стихійник, дух стихій, елементал або живолак — у середньовічній натурфілософії, окультизмі та алхімії — істота, що відповідає одній зі світових стихій (елементів), символізує і охороняє її. Відповідно, розрізняють вогняних, водяних, повітряних стихійників тощо.
[95]Трирема (лат. trirēmis — «трирядник») — у Давньому Римі — бойовий корабель, на якому веслярі розташовувалися в три яруси з обох бортів корабля.
[96]Тартесс — стародавнє місто та однойменна держава, що існувала у південній Іспанії у II–I тисячоліттях до н. е. Згадується, зокрема, в «Історії» Геродота.
[97]Давні греки виокремлювали чотири земні стихії — земля, вода, повітря та вогонь. Арістотель назвав ще одну, окрему небесну стихію — ефір, що його трактував як рушійну силу Всесвіту.
[98]Гагат — рідкісна складова вугільного пласту, чорний блискучий різновид викопного вугілля. Використовується як ювелірна прикраса.
[99]Василіск — міфічна тварина, яка мала голову півня, хвіст змії (або дракона) і тулуб жаби. Зображався у вигляді крилатого змія з півнячою головою. Згідно з переказами, погляд василіска був смертельним, а від його подиху гинула трава і тріскалися скелі.
[100] Каталепсія — руховий розлад, що полягає в тривалім збереженні хворим заданої йому пози (у тому числі й дуже незручної) і характеризується твердістю в м’язах, зниженням чутливости до больових відчуттів і тепла, а також відсутністю можливости рухати кінцівками або ворушитися.
[101] Ґномон — давній астрономічний інструмент для вимірювання часу, головним елементом якого є вертикальна жердина, що відкидає тінь на горизонтальний майданчик. Є вказівником або ж стрілкою сонячного годинника.
[102] Каріатиди — вертикальні підпори у вигляді скульптурного зображення жіночих постатей.
[103] Жад (англ. jade) — загальна назва мінералів, що мають щільну будову та колір, який різниться від білого до темно-зеленого. Широко використовується у прикрасах. Найпоширенішими різновидами жаду є нефрит і жадеїт.
[104] Агат — різновид халцедону зі смугастою або плямистою текстурою. Смужки можуть бути різних кольорів та відтінків, від світло-рожевих до сургучево-брунатних. Використовується як оздобний і напівкоштовний камінь.
[105] Хрисоелефантинна скульптура — техніка давньогрецького мистецтва, яка полягала у виготовленні скульптур із золота й слонової кістки. Застосовувалась переважно для створення колосальних образів богів. Власне статуя складалася з дерев’яного каркаса, на який прикріплювались пластини зі слонової кістки, що передавали оголене тіло, а одяг, зброя та волосся виготовлялися з листового золота.
[106] Соня або вовчок (лат. Dryomys; англ. Dormouse) — дрібний гризун родини соневих, подібний до миші.
[107] Інвольтація — середньовічний термін, яким позначали обряд насилання прокляття. Вважалося, що шкода жертві інвольтації завдавалася за допомогою її копії, виготовленої з глини чи воску.
[108] Мараната або Марана та — арамейська фраза, один раз згадана в Новому Заповіті, 1-е послання до коринтян 16:22 «Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!» (Біблія в перекладі Івана Огієнка). З арамейської ця фраза була транслітерована грецькою і в такому вигляді збереглася в подальших перекладах Біблії. Тут вживається у значенні прокляття.