[130] Літанія — в християнстві — урочиста церковна служба, а також молитва, в якій заклики до Бога чи святого доповнюються регулярно повторюваними проханнями.
[131] Ламія — у давньогрецькій міфології — вродлива жінка, яку покохав Зевс. Дружина Зевса, Гера, дізнавшись про їхні побачення, повбивала усіх дітей Ламії, через що та збожеволіла й перетворилася на чудовисько, що пожирає дітей. Ламію описували як напівжінку-напівзмію, яка спокушала юнаків, заохочуючи задовольнити їхні сексуальні апетити, а по тому харчувалася їхньою плоттю. У пізніших переказах ламіями стали називати вродливих, але жорстоких жінок або чарівниць, які зваблювали юнаків і висмоктували їхню кров.
[132] Аполлоній Тіанський (1–98 р. н. е.) — давньогрецький філософ. Більшу частину свого життя провів у мандрах як проповідник-мораліст. Запевняв, що може передбачати майбутнє і творити чудеса. Зокрема, вважається, що Аполлоній переміг спокусницю-ламію.
[133] Алюзія на Шуб-Ніґґурат або Чорну Козу Лісів з тисячним потомством — міфічну істоту, вигадану Говардом Філіпсом Лавкрафтом (1890–1937). Це створіння вперше згадане в оповіданні Лавкрафта «Останній дослід» («The Last Test» (1928)). Характеризується як «божество збоченої плодючості».
[134] Даґон — семітське божество, особливо шановане в Ханаані. У філістимлян був головним богом і описувався як напівлюдина-напівриба. Посідає місце у пантеоні міфів Ктулху, разом із Гідрою та Ктулху вважається покровителем Глибоководних. Зокрема, згадується Г. Ф. Лавкрафтом в оповіданні «Даґон» («Dagon») (1917).
[135] Деркето — грецька форма імені сирійсько-фінікійського божества, в якому змішалися образи Астарти, Кібели, Атаргатіс, пізніше й Афродіти. Була богинею плодючості та покровителькою сирійських земель. Була зна- на також як «Дворога Астарот» і зображалася з двома рогами на голові.
[136] Зім (англ. Ximes) — вигадане Кларком Ештоном Смітом місто, за прототип якого, найімовірніше, послугувало місто Нім (фр. Nîmes), розташоване на півдні Франції, у регіоні Окситанія.
[137] Азазель — злий демон пустелі, біблійний персонаж.
[138] Ліліт — у єврейському фольклорі — демониця ночі. За переказами, Ліліт прагне вректи немовля і його матір або вбити їх, особливо в перший тиждень після пологів. Деякі джерела називають Ліліт першою дружиною біблійного Адама, до створення Єви. Створена одночасно з Адамом, Ліліт народила від нього дітей, але вбила їх, за це Бог її прокляв і перетворив на демоницю.
[139] Іоґ-Сотот (англ. Yog-Sothoth (англ. — Yog-Sothoth (Йоґ-Сотот) у Г. Ф. Лавкрафта або Iog-Sotôt — стилізована на французький манер форма імені — у Кларка Ештона Сміта) — вигаданий персонаж пантеону Великих Древніх з міфів Ктулху. Вперше згадується в повісті Говарда Філіпса Лавкрафта «Справа Чарльза Декстера Ворда» (1927). У пантеоні міфів Ктулху Іоґ-Сотот відіграє роль нейтрального божества, охоронця воріт між світами, фізичного втілення світобудови. Іоґ-Сотот замкнений поза нашим Всесвітом, він існує одночасно в усіх часах і в усьому просторі. Кларк Ештон Сміт висловлював думку, що Іоґ-Сотот в одному зі своїх втілень міг керувати часом.
[140] Содаґві — альтернативна назва божества на ймення Тсатоґґуа, про якого йде мова у цій збірці.
[141] Жеан (фр. Jehan) — середньовічна форма імені Жан (фр. Jean). Мовесуар (фр. Mauvesoir) — вигадане автором промовисте прізвище, яке перекладається з французької як «поганий (лихий) вечір».
[142] Синекура (від лат. sine cura animarum — «без турботи про душу») — за середньовіччя — прибуткова церковна посада, не пов’язана з певними обов’язками. У переносному значенні — добре оплачувана посада, що не вимагає особливо напруженої роботи.
[143] Молох — божество природи та сонця, у жертву якому спалювали живцем дітей. Вшановувався у Ханаані, Палестині та Фінікії, і, як верховному божеству, йому приносилося у жертву найдорожче, насамперед, новонароджені діти знатних родів. Дітей спалювали у бронзовому ідолі з людським тулубом і руками та головою бика, всередині якого палало багаття (за іншими версіями дітей клали йому на руки, під якими розводилося багаття). Слово «Молох» стало символом жорстокої сили, що вимагає страшних жертв.
[144] Місал (лат. Missale) — у католицизмі — збірник книг для богослужіння, що містить у собі тексти для меси.
[145] Ілюмінації (від лат. illumino — «освітлюю», «роблю яскравим», «прикрашаю») — загальна назва кольорових мініатюр і орнаментів, якими прикрашали середньовічні рукописні книги.