[146] Тонзура (від лат. tonsura — «стрижка») — виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб.
[147] Сиґіл або сиґілла (лат. Sigillum — «печатка») — символ або комбінація магічних символів. Використовувалися магами та алхіміками для прикликання надприродних сил і керування ними. Сиґіли широко представлені у гримуарах і книгах з демонології. Одним з найвідоміших сиґілів є пентаграма.
[148] Ереб — одне з начал всесвіту у давньогрецькій міфології: вічний морок, породження Хаосу. Також словом Ереб називали підземне царство мороку, проходячи яким, душі померлих потрапляють до Аїду.
[149] Асмодей — повелитель духів у давноєврейських переказах, згодом — демон, один із семи королів (князів) демонів. Назва «Асмодей» походить, імовірно, від давньоавестійського божества гніву Аешма-дева.
[150] Ґарґуйль або ґарґулья (від фр. gargoille) — витесаний з каменю та скульптурно оздоблений водостік, зазвичай у вигляді ґротескної фантастичної тварини, чудовиська, скерованої вперед фігури людини тощо. У Середньовіччі був характерним елементом романської та ґотичної архітектури.
[151] Абаддон — в юдаїзмі та християнстві — пекло, край померлих. Також іменем Абаддон названо князя пекла, уособлення смерті та хаосу.
[152] Вважалося, що Ліліт була першою дружиною Адама. Вона не побажала підкорятися своєму чоловікові, оскільки вважала себе таким самим творінням Бога, як і Адам.
[153] Bonne Jouissance (фр.) — «добра втіха» чи «добра радість», себто назва українською звучить як «Заїзд доброї втіхи».
[154] Cьє (давньофранцузьк. Sieur — «пан») — давньофранцузький титул, форма звертання до знатних осіб. Згодом, шляхом злиття слів усталеного звертання mon sieur (фр. — «мій пане») цей титул трансформувався у «мосьє» або ж «месьє».
[155] Сьє де Емо (Le Sieur des Emaux) перекладається з французької як «пан (володар) емалей», себто, ім’я є промовистим і натякає на хист його носія ховати своє істинне єство під зовнішнім шаром удаваної товариськости.
[156] Турень — колишня провінція Франції. Столицею було місто Тур. Під час політичної реорганізації території Франції 1790 року, територія Турені була розділена між департаментами Ендр і Луара, Луар і Шер та Ендр.
[157] Себто, міста, в межах якого розташований кафедральний собор. Свого часу наявність такого собору була однією з умов, які давали населеному пункту право називатися містом.
[158] Флеґетон або Піріфлеґетон — полум’яна річка у підземному царстві Аїд, а також однойменний річковий бог у давньогрецькій міфології.
[159] Вокабула (від лат. Vocabulum — «слово, ім’я, назва») — окремо взяте слово як предмет заучування напам’ять при первинному навчанні мовам; окремо взяте слово чужої мови.
[160] Сибілянти — у фонетиці — група передньоязикових щілинних приголосних звуків (с, з, ш, ж).
[161] Haute Esperance (фр.) — «висока (велика) надія», себто назва таверни українською звучить як «Таверна великої надії».
[162] Сен-Зенобі́ (англ. Saint Zenobie) — топонім, який, вірогідно, походить від імен святих Зиновія та Зиновії, ранньохристиянських мучеників і святих, які зазнали смерті від меча.
[163] Вогонь святого Ельма — явище, що полягає у виникненні досить тривалого електричного розряду при напруженні електричного поля в атмосфері. Виникає на гострих кінцях високих об’єктів і має вигляд світіння.
[164] Дорміторій (від лат. Dormire — «спати») — спільна спочивальня для ченців у католицьких монастирях. За часів середньовіччя ченці спали у загальній залі на вкритій соломою підлозі або на солом’яниках. Лише абати мали особисті келії.
[165] Ла-Френе (фр. La Frênaie) — вигадане Кларком Ештоном Смітом (як і переважна більшість топонімів Аверойну) місто, назву якого утворено від французького слова «Frênaie», яке означає ясен, а також ліс, у якому переважають ясени.
[166] Себто манускрипт з Александрійської бібліотеки.
[167] Летейські — cебто притаманні Леті — річці забуття в Аїді. Вважалося, що небіжчики, які пили воду цієї річки, забували усе своє земне життя. Звідси вислів — «канути у Лету», себто, піти у небуття.
[168] Келар — чернець, який завідує монастирським столом, коморою, харчовими припасами та їхнім розподілом.
[169] Cтигійський — від назви річки Стикс, яка, як вважалося у давньогрецькій міфології, розділяла світ людей та підземний світ — Аїд, а також неосяжне болото, що лежало у самому центрі підземного світу й до якого вливалися води усіх потойбічних річок — Стиксу, Ахеронту, Лети, Кокіту та Пірифлеґетону.
[170] Промовисте прізвище. Le chaudronnier у перекладі з французької означає «казаняр» або «котляр», себто, ремісник, який виготовляє казани. Тут, найімовірніше, натяк на казан як атрибут чаклунського мистецтва.