[224] Самум — піщаний ураган, притаманний пустелям Північної Африки, Аравійського півострова. Характеризується короткочасними (до 20 хвилин) поривами спекотного та сухого вітру, який несе хмари піску та супроводжується підвищенням температури повітря, яка може перевищувати 50 градусів за Цельсієм.
[225] Канікула (від лат. Canicula — «маленький собака») або «Собача Зірка» — латинська назва зірки Сіріус — найяскравішої зірки в сузір’ї Великого Пса і на всьому зоряному небі загалом. Період, коли Сонце проходить сузір’я Великого Пса, відзначається найспекотнішою погодою.
[226] Одаліска — рабиня, що обслуговувала жінок у гаремі султана, покоївка. Часто бувала також наложницею правителя.
[227] Партер (фр. parterre від par terre — «при землі») — ділянка парку правильної геометричної форми, зазвичай з низькими рослинами, розташована на пласкій ділянці землі. Як правило, це квітник прямокутної форми, оздоблений травами та декоративними рослинами, розташованими у певному порядку.
[228] Тут автор, найімовірніше, відтворює середньовічне уявлення про існування краю світу, де земля межує з небом, і про небесну баню, себто про небо як непрозору запону, перетнувши яку можна потрапити за межі знаного світу.
[229] Отруйна рослина з родини окружкових.
[230] Фуст (від італ. fusto — «стебло», «стовбур») — циліндрична або гранована основна частина колони від бази до капітелі. Стовбур, стрижень колони.
[231] Сарабанда (ісп. zarabanda) — старовинний іспанський народний танець.
[232] Муст — щойно вичавлений сік винограду або інших фруктів.
[233] Абалон (лат. Haliotis) — рід морських їстівних молюсків родини Haliotidae з пласкими овальними мушлями у вигляді спіралі, зовнішній край яких має отвори з блакитнуватою перламутровою внутрішньою частиною.
[234] Іхор — у давньогрецькій міфології — кров богів і безсмертних, токсична для смертних людей, які, вступивши в контакт з пролитим іхором, вмить гинули.
[235] Філігрань (італ. filigrana, від лат. filum — «нитка» і granum — «зерно») — ювелірний виріб із тонкого дроту або закріплені на металевій поверхні складні мереживні візерунки з тонкого золотого, срібного чи мідного дроту.
[236] Кларк Ештон Сміт завершив роботу над цим оповіданням у грудні 1932 року. В листі до Авґуста Дерлета від 23 грудня 1932 року він писав, що вже надіслав оповідання головному редакторові Weird Tales і сподівається, що той візьме його до друку, адже цей твір є справжньою диявольською драмою, гідною екранізації та сповненою інфернальних видовищ. Втім, Фарнсворт Райт, головний редактор названого часопису, відхилив надіслане йому оповідання, попросивши Сміта переробити завершальну третину твору, яку назвав дещо затягнутою. Достеменно невідомо, наскільки Сміт скоротив свою історію, адже оригінальний рукопис, на жаль, донині вважається зниклим. Менше з тим, 16 січня 1933 року автор писав Авґустові Дерлетові, що таки дещо відредагував свою первісну історію, пожертвувавши деякими надміру розлогими описами, але загалом не шкодячи сюжетові. Переглянуте й відредаговане оповідання було прийняте редакцією і надруковане у січневому числі Weird Tales за 1935 рік. Воно містило понад 10 000 слів і стало найдовшим у циклі «Оповіді про Зотік» (первісна версія, вочевидь, була ще більшою за обсягом). За цей твір редакція заплатила авторові 100 доларів, які він назвав «чималою, як на той час, сумою», а за власний малюнок, яким цю історію було проілюстровано, Сміт одержав ще 7$. І читачі, і літературні побратими зустріли «Темного ідола» вельми схвально. Говард Філіпс Лавкрафт у своєму листі від 23–24 січня 1935 року писав Смітові, що це оповідання «здобуває серед усіх моїх кореспондентів гучні та одностайні панегірики — і воно безсумнівно на них заслуговує!», а також називав його «чи не найкращим з усього, що будь-коли друкували у Weird Tales».
[237] Загальна назва різних в’язких мінералів щільної будови від білого то темнозеленого кольору.
[238] У давньогрецькій міфології — кров богів, на відміну від нектару й амброзії (їжі богів), не дає безсмертя.
[239] Бріар (фр. bruyère — «верес») — матеріал, який виготовляють з наростів кореня куща еріки деревовидної (лат. Erica arborea) родини вересових. Деревина її коренів є надзвичайно міцною і жаростійкою та використовується, зокрема, для виготовлення якісних люльок.
[240]Цирк — напівкругла заглибина поміж гір, оточена крутими схилами, зазвичай льодовикового походження.
[241] Канопус — найяскравіша зірка південного сузір’я Кіля, друга за яскравістю після Сиріуса зірка нічного неба. Канопус є жовто-білою зорею-надгігантом. Її можна спостерігати в південній півкулі. За світністю вона перевищує Сонце в 13 000 разів.